Альпсемінар на Драгобраті

Цьогорічний день народження був для мене особливим - я стала на один крок ближче до здійснення задуманого. Я отримала неповторний досвід зимового походу і купу знань для подальших сходжень. Раніше зимові походи мене лякали по визначенню, бо я боюся холоду і моя кров просто замерзає. Але на очі попалася інформація, що наш улюблений турклуб Тернопіль, з якими ми вже неодноразово сплавлялися на рафтах і навіть їздили у велопохід, організовують Альпсемінар і мене просто змусили зустрітися зі своїми страхами віч-на-віч. І одразу скажу, що вийшло просто АФІГЄТЬ!

Загадати бажання у Вільнюсі

Коли попадаєш до європейського міста напередодні Різдва та Нового Року, то в повітрі відчувається зовсім особлива атмосфера. Я б сказала, навіть, якась магія! Починаєш вірити в дива, сміливо мріяти і бути переконаним, що все задумане неодмінно здійсниться! Ось і Вільнюс зустрів нас кусючим морозом, блискучим снігом та дурманним запахом глінтвейну. Всі цікавини ми по-максимуму оббігли в перший наш візит, тому зараз просто віддалися потоку та насолоджувалися “нічогонеробленням”. Ну і звісно ж загадували бажання на наступний рік та на все подальше життя! :-)

Отже, поділюсь з вами місцями у Вільнюсі, які саме для цього і призначені.

Як зробити перебування в Лондоні більш дешевим

Лондон вважається одним з найдорожчих міст світу, але знаючи певні лайф-хаки, витрати, звісно, не вдасться звести до нуля, але порядком зменшити вийде.

Топ-11 побачити і закохатися в Лондон

Лондон колись здавався недосяжною далекою мрією. А потрапити до нього виявилося для нас простіше ніж на “Лебедине озеро” в Києві. 10 хвилин на пошук вигідних квитків на WizzAir, 1 безсонна ніч на підготовку документів у посольство, пару днів на обдумування маршруту та інші організаційні моменти. Про це все я опишу окремо, а зараз хочу порадити пару місць, які варто не проґавити. Ми - щасливі люди: у нас був цілий тиждень суто на Лондон, ми намотували ногами до 30-ти кілометрів щоденно. Але сказати, що ми вивчили і побачили Лондон вздовж та поперек, то ні, тижня замало. Але комусь може перепасти менше часу, тому я склала ТОП-11, куди треба податися в першу чергу. Отже, погнали!

Лижна Болгарія

Лижний сезон в повному розпалі і ми намагаємося поспіти за його темпом. Потренувавшись пару днів в Буковелі, ми купили тур в Банско і 1-го січня, поки ще животи не лопнули від олів'є, рушили в дорогу.
Одразу скажу, дорога - це було найменш приємне і найболючіше за всю поїздку. Але давайте про це трохи пізніше, а почнемо з хорошого.
А хорошого насправді вдосталь, бо краще гір можуть бути тільки гори. Але не дивуйтесь, коли я скажу, що краще лісу може бути тільки ліс, а краще моря - тільки море, бо я люблю природу в будь-якому її виді прямо тут і зараз.

Чи можна скоштувати все бельгійське пиво?

Таке питання я задавала собі не раз протягом тижня. З одного боку, ніби ж нема нічого неможливого, а з іншого - ця задача здається нереальною: на її виконання треба покласти все свідоме життя. А може й більше... Треба починати коштувати ще з молоком матері... Словом, до пива повернемося трохи пізніше, а поки розкажу з чого все починалося.

 

Не встигли ми розібрати валізи після подорожі до Франції (про впорядкування емоцій і вражень я взагалі мовчу), як випала мені нагода поїхати у відрядження до Бельгії. З мого боку було б не розумно їхати чисто по справам, тому, взявши пару відпускних днів та поєднавши їх з вихідними, я отримала цілий тиждень несподіваного бельгійського життя. Ну а Сергію тільки дай привід кудись поїхати! Він просто продовжив собі відпустку і взявся до супроводжувальної місії. )))

 

15 речей про Францію, які необхідно знати, перш ніж пакувати валізи

 

А все почалося з банального бажання побачити Прованс. Вибрати собі будиночок для старості, приглянути виноградник, потоваришувати з майбутніми сусідами… А завершилось нон-стоп поїздкою довжиною в 14 днів, за які ми проїхали на машині 2 848 км, пройшли пішки 264.5 км, відвідали 7 регіонів, 26 міст, 100500 сіл, 13 замків, продегустували 12 пляшок вина, 2 сидри, 1 шампанське, з’їли біля 3 кг різноманітних сирів, «аж страшно озвучити скільки» неперевершеної випічки і не набрали жодного зайвого кілограма! І чи був тут Прованс? Ми до нього обов'язково доїдемо! В наступний раз! Слава Богу, старість ще не дуже близько.

Вело Словаччина

Ще два роки тому в мене з’явилася ідея-фікс покатосити на велах по Словаччині. Добре, що ті ж два роки тому ми з дуру цього не зробили, бо, чесно кажучи, фізична форма тоді була ще доволі слабенька і на першому ж горбочку я б волочила за собою язика і проклинала все, на чому світ стоїть.
Але ж весь цей час ми не Ваньку валяли - все ж таки до чергової велосотки готувались, тому поїздка виявилася більш ніж просто фантастичною.
Все вийшло якось спонтанно - “А давай?” “Давай!” -  і понеслась.

Вело Тернопільщина

Наближалася Трійця і як ви думаєте, чим ми вирішили зайняти на цих довгих вихідних? Правильно! Рванути в далекі далі (відносно далекі), поближче до гір та полонин. Я вже колись розповідала як ми каталися по Тернопільщині в організованому тур клубом велотурі, але місць небачених там залишилось ще ого-го, тому ми спланували ще одну дослідницьку операцію, але вже самостійно.

В пошуках ДОТів: Пуща-Водиця

Останнім часом у нас (ну добре, не у нас, а у мого чоловіка) з’явилася фішка до кожної велопокатушки (навіть самої малесенької) приурочувати відкриття нової місцини або пам’ятки. Ось так і вийшло з Пущею: мені було б достатньо просто бездумно покататися по лісу, а йому потрібна була конкретно окреслена ціль. Отже він заглибився в себе на певний  час і видав детальну карту для одноденної поїздки в напрямку Пущі з цілеспрямованим пошуком ДОТів. Щоб я не дуже знудилась від військової тематики, також був запланований заїзд в Межигір’я.
Отже маршрут прокладений, схвалений і навіть знайшлися бажаючі до нас приєднатися.

Чернігівщина: Батурин - Новгород-Сіверський - Холми - Мена - Чернігів

В своєму пості про велотур по Чернігівщині, я вже писала, що цей регіон буває доволі різним і що тема справжніх лісів для мене так і не була розкрита.
Отже ми склали новий маршрут, вибрали дати, підбили батьків і рушили в дорогу.
Дякую татку, який погодився бути шофером і виконувати всі наші дислокаційні забаганки. Тобто цей тур був ні велосипедний, ні піший, ні байдарочний, а такий собі звичайний, цивілізований - на автомобілі.
Стартували ми 9 травня зранку,  поки основна маса народу ще тільки маринувала шашлик.

Байдарочний похід по Тетереву

Без відкриття чогось нового життя стає доволі одноманітним і буденним, тому, коли нам запропонували приєднатися до байдарочного походу, то ми  одразу ж сказали: “ТАААК!!!”.
Ми декілька разів їздили на рафтінг, тому трошечки уявляли, що собою являє байдарка і як більш-менш правильно тримати весло. Але одразу скажу, що рафтінг і байдарочний похід - це зовсім різні речі. Не по формі, а по суті. Рафтінг - це постійний адреналін, сплеск емоцій, а байдарочний сплав - це справжній похід, частіше всього по спокійній річці з періодичними вкрапленнями порогів, які змушують тримати себе в тонусі.
Бувалі кажуть, що реальний кайф від байдарки починаєш отримувати з третього дня походу і в цьому є велика доля правди. На то вони і бувалі! ))

Закриття лижного сезону 2015 - Драгобрат

Я вже думала, що нам не судилося закрити цей лижний сезон, хоча, в принципі, я не дуже і засмучувалася такій перспективі, бо втомилася вже від зими і душа і тіло жадали сонечка і зеленої травички. Але в Драгобраті випало 3 метра снігу і невиразне благання в очах чоловіка змусило мене дістати лижний костюм (замість омріяної вітровочки) і моніторити укрзалізницю на наявність квитків. Як зажди перед святковими днями це треба робити 24 години 7 днів на тиждень, щоб виловити хоч якісь варіанти в західному напрямку. І хоч ми збиралися їхати в Драгобрат на Великдень, нам вдалося вихопити нижні місця туди і назад. Але реально - це квест ще той: тільки дають у продаж новий вагон, вільні місця зникають щосекунди.

Стамбул - істинне місто контрастів

Таким ми вперше побачили Стамбул

Нам випала чудова нагода провести березневі вихідні у Стамбулі. Ну як випала… Просто я побачила дешеві квиточки на літак зі Львова, за 5 хвилин було прийнято рішення їх брати, а вже через 10 хвилин прийшло підтвердження на пошту про їх купівлю. Отже, ще в жовтні місяці нами було передбачено в березні відвідати азіатсько-європейське місто. Тим паче в Туреччину ще й віза не потрібна. Деяких моїх знайомих бентежить навіть думка брати кудись квитки за півроку, бо типу багато чого може статися, але мене навпаки тішить впевненість, що щоб не трапилось, я все-одно поїду відпочивати. А цього разу мене ще радувало усвідомлення того, що квитки були взяти по курсу долара 13.

Продовження лижного сезону 2015 - Ясна, Словаччина

 

Хоча б мінімум раз в рік ми намагаємося відкрити для себе новий гірськолижний курорт. Цієї зими на основну каталку ми поїхали до наших сусідів словаків, в чудову Ясну. Звісно, що і в Україні ми побували далеко не на всіх горках, але ними ми намагаємося відкривати або закривати сезон. 

Отже, Ясна - це курорт в Низьких Татрах, який вважається одним з найкращих у Східній Європі. В Словаччині є Високі і Низькі Татри, і мені здавалося, що цікаві схили треба шукати, виходячи з назви, у Високих Татрах. Але ж ні, як це не парадоксально, для гарного лижного відпочинку треба їхати у Низькі. 

Сам курорт розташований в Деманівській долині на горі Хопок. Природа дуже схожа на наші Карпати - схили покрити густим сосновим лісом. Разом з собою ми привезли півметровий сніг і ці пейзажі виглядали по-особливому казково. 

Відкриття лижного сезону 2014 – Буковель

Ми планували цього року відкривати сезон в Драгобраті, але на день запланованої відпустки снігу там ще випало недостатньо. В таких ситуаціях альтернативою завжди виступає Буковель, бо якщо природнього снігу і нема, то його штучно натрусять. 

Спочатку ми поставилися до поїздки в Буковель дуже скептично, бо, по-перше, ми вже там колись були (а ми намагаємось відкривати для себе завжди нові місця), а по-друге, спогади були не настільки феєричними, щоб необдумано зриватися і їхати. Але зуділо вже так, що чекати сприятливих умов вже просто не було сил, тому якщо Буковель, то Буковель. 

Вже зараз, по поверненню, я аналізую, чому мої перші спогади були не настільки позитивними і розумію, що просто Буковелі декілька років тому випала доля вчителя. Там я ставала на лижі, а це пов’язано з постійними падіннями, синцями, зіткненнями, сльозами. Ось на підсвідомості всі ці моменти і прив’язалися до місця, а не до подій. Отже я їхала нічого особливого не очікуючи, а повернулася повна приємних вражень. Отримати більше ніж очікував – це завжди великий плюс. 

Київська велосотка

Старт

 

Ідея взяти участь у веломарафоні виникла доволі спонтанно. Це з розряду того, що хтось запропонував, але потім сам злився, а ти вмовив свого чоловіка і сам зістрибнути не можеш, бо розумієш, що без «втішної медальки» життя вже буде не таким повноцінним.

Я себе вважаю велоламером,  що, в принципі, так і є.  Я люблю кататися на своєму залізному Каманчі заради задоволення. Мені треба поозиратися навколо, зупинитися і повалятися на травичці, порозмовляти в процесі крутіння педалей. Тобто велопрогулянка - це моє все!

Гнати швидко більш-менш великі дистанції я теж можу, але кайф вже не той.

Тому проїхати велосотку, а ще й вкластися в часові рамки – це був виклик для себе!

Велотур вздовж Дністра

Острів Інь-Ян

Зазвичай всі велотури/велопрогулянки ми влаштовували самостійно, але все ж таки вирішили вперше скористатися послугами тур клубу, щоб подивитися як це роблять за гроші і може чомусь навчитися в організації.

Вибрали тур клуб, з яким були вже знайомі по сплавам по Черемошу. Ми з ним сплавлялися двічі, а так як всі попередні рази залишили після себе тільки захват, то вибір був однозначним.

 

Маршрут

Велотур був розрахований на 3 дня і пролягав вздовж Дністра.

Бучач – Русилівські водоспади – Язлівець – Литячі (острів Інь-Ян, печера відлюдника) – Джуринський водоспад – водоспад Дівочі Сльози – Устечко – Касперівці – Заліщики.

Велотур по Чернігівщині

Качанівський палац

В одному епізоді фільму про Шевченка показували, як він приїздив до друзів в гості в Качанівку. Пам’ятаю, що в той момент я відчула здивування, що у нас в Україні є такий красивий палац, а ми чомусь його ще й досі не бачили. Ми одразу ж поставили фільм на паузу і почали гуглити де це територіально знаходиться і планувати як нам краще туди дістатися. 

В Чернігівську область ми ще на велосипедах не їздили, тому вирішили на перших же довгих вихідних рухатися в тому напрямку. В тому регіоні окрім Качанівки є ще купа різних цікавих місць, тому ми спланували наш маршрут так, щоб обов’язково відвідати Прилуки, Тростянецький дендропарк, Сокиринці і звісно ж Качанівку. 
Одразу скажу, що подолати цей маршрут нам вдалося тільки з другого разу. В перший раз все якось незаладилось: то електричка виявилась потягом і квитки на нього на Київ-Волинському взяти неможливо, а інша підходяща електричка поміняла точку та час велостарту, то кріпатура (Ніколи не починайте ходити в спортзал за день до велопоходу! НІКОЛИ!!!) не давала крутити педалі швидше 12 км/год, то вітер дув прямо в обличчя в якому б напрямку ми не розвертались. Все було проти нас! Проїхавши 50 км за 6 годин замість 2-ох, ми зрозуміли, що заплановане навряд чи вийде, тому, діставшись до Ічні, одразу ж сіли на електричку і повернулися до Києва. 

А ось друга спроба на Трійцю була те що треба! Такої приємної, атмосферної і легкої поїздки я щось і не пригадую. 

А тепер більш детально. ))) 

Прибалтика: Естонія

Частина перша - Тарту 

Ратушна площа в Тарту

З Валмієри в Тарту ми їхали автобусом Еколайнс.
Відправлення було в 20:50, а прибуття в 22:55, тобто в дорозі ми привели 2 години 5 хвилин. Квиток коштував 7 Євро. Нам пощастило і водій нас висадив недалеко від хостелу, а не віз аж на автовокзал.
Щодо хостелу, то ми жили в “Looming Hostel”. Він себе позиціонує як еко-френдлі, де всі речі виготовлені з натуральних матеріалів, сміття сортується, а для екології душі проводяться заняття з йоги. Але я якось залишилась не в захваті від цього місця, вже не дуже і пам’ятаю чому. Пригадую, що вікна нашої кімнати виходили на терасу, де ввечері хтось тусив, а вранці займався йогою, тому для хоч якогось усамітнення доводилося постійно тримати закритими штори, і коли в мене почало збігати молоко на плиті, то адміністратори не полінилися зайти до мене і сказати про це, але не додумалися додатково зняти каструльку з вогню. Але в іншому все було нормально: гаряча вода була, можна було розплачуватися карткою, після виселення нам дозволили залишити свої речі до потрібного нам часу. За одну ніч ми заплатили 33 Євро за двомісну кімнату.