Відкриття лижного сезону 2014 – Буковель

Ми планували цього року відкривати сезон в Драгобраті, але на день запланованої відпустки снігу там ще випало недостатньо. В таких ситуаціях альтернативою завжди виступає Буковель, бо якщо природнього снігу і нема, то його штучно натрусять. 

Спочатку ми поставилися до поїздки в Буковель дуже скептично, бо, по-перше, ми вже там колись були (а ми намагаємось відкривати для себе завжди нові місця), а по-друге, спогади були не настільки феєричними, щоб необдумано зриватися і їхати. Але зуділо вже так, що чекати сприятливих умов вже просто не було сил, тому якщо Буковель, то Буковель. 

Вже зараз, по поверненню, я аналізую, чому мої перші спогади були не настільки позитивними і розумію, що просто Буковелі декілька років тому випала доля вчителя. Там я ставала на лижі, а це пов’язано з постійними падіннями, синцями, зіткненнями, сльозами. Ось на підсвідомості всі ці моменти і прив’язалися до місця, а не до подій. Отже я їхала нічого особливого не очікуючи, а повернулася повна приємних вражень. Отримати більше ніж очікував – це завжди великий плюс. 

Як я і казала, Буковель розглядався як просто старт, а не основна каталка на цей рік, тому ми поїхали тільки на 3 дня. І я вважаю, що для цього курорту це ідеальний термін - оскомина збита, а трохи б довше, то набридло б. 

    

Як добиралися 

Ми покладали великі сподівання на цей новий потяг Київ-Рахів (457 Ш), але він виявився якимсь незручним – з Києва відправляється серед дня, в гори прибуває вже пізно, що пропускаєш нормальну кількість годин повноцінного катання. Цей потяг, напевно, гарний, для туристів, які нікуди не поспішають і мають купу днів в запасі. А для нас кожна година була в ціну золота, тому ми вибрали 100500 разів перевірений варіант - потяг Київ-Івано-Франківськ (043К): 18:49 – 05:45.

Цього разу нас їхала велика компанія (10 людей), тому ми заздалегідь замовили трансфер. Мінібус на 11 людей в середньому коштує 600-650 грн. до Яблуниці. Вийшовши з потяга ми одразу погрузилися в бус, через 2 години вже були в Яблуниці, і якби нам необхідно було купляти ранкові скіпаси, то ми б на них встигли. Назад нас віз той самий водій: він нас забрав з Буковелі одразу після закриття витягів (в 17.00), почекав поки ми зберемо вдома речі і відвіз назад до Франика. Назад ми їхали тим самим потягом Івано-Франківськ – Київ (043Л): 21:55 – 08:46. 

Жили ми не в самому Буковелі, а в Яблуниці, тому туди-назад теж брали трансфер. Це в середньому коштує 15-20 грн. в одну сторону – 10 хвилин і ти на місці. 

Де жили 

Я вважаю жити в самому Буковелі неоправданою розкішшю, тому ми оселилися в Яблуниці, в приватній садибі. Ця садиба для нас вже як дім – особисто ми в ній селилися вже вдруге, а наші друзі тут зупиняються кожну зиму вже, мабуть, років 5 поспіль. Будинок стоїть поруч з господарським; він – двоповерховий, містить, якщо я не помиляюсь, 6 кімнат, 2 туалети, 2 душа, кухню, і що саме приємне, маленьку баньку. Будинок опалюється пічкою, тому баня постійно натоплена і нею можна скористатися в будь-який момент. Садиба, звісно, не класу люкс, але все необхідне є, вона тепла, чиста, аутентична. Коштує проживання в ній 70 грн. з людини за ніч. Лише на Новий Рік ціни дорожче. 

Що їли 

Їли ми в основному вдома. Господиня нам готувала таку кількість їжі, що ми нею повноцінно вечеряли і снідали. Все дуже смачно, але трохи жирнувато. За два дні ми скоштували борщ, вареники з картоплею та сиром, м’ясний суп, гречку з підливкою, котлетами та салатом. Взяла вона за це все по 100 грн. з людини, тобто 50 грн. за один раз. Шкода, що ми провтикали в перший день замовити в неї сніданок і нам довелося перекушувати на заправці. 

 Як і очікувалося на самому курорті харчуватися дуже дорого. Знайомі казали, що ціна за млинці з чаєм досягає 100 грн. Маленький стаканчик глінтвейну коштує 20 грн. На саму каталку ми з собою брали перекуси у вигляді фруктів, хлібців, сухофруктів, Снікерсів, тому легко могли дочекатися повернення додому до повноцінної вечері і не витрачати зайві гроші. 

Курорт 

Схема трас

Як я і казала, цього разу мені сподобалося набагато більше, ніж в перший. Я помітила позитивні тенденції – курорт постійно розвивається, відкриваються нові траси. Ми потрапили на початок сезону, тому ще не всі траси були відкриті, але було видно, що їх постійно готують до відкриття – насипають сніг, ратрачать. Сподобалося, що можна легко переїжджати з однієї траси на іншу і немає одноманіття. Але після Гудаурі одразу кинулося в очі, наскільки ці траси короткі – пару хвилин спуску і знову сідай на витяг. Людей на вихідних дуже багато, мені навіть страшно уявити, що буде відбуватися у високий сезон. Ми приїжджали дуже рано – витяги починали роботу з нас і це був справжній кайф їхати по вельвету по пустинній трасі і не боятися, що якийсь гонщик може тебе задіти. Снігу на гірки насипали нормально, але, звісно, що після обіду траси вже порядком розбивають і їзда перетворюється на подолання перешкод. Декілька спусків залишають відкритими для нічного катання (з 16:30 – до 19:00), але ми не бачили сенсу залишатися на ці розбиті траси. Якби їх на вечір перератрачували, то це була б зовсім інша розмова, а так… Для себе зрозуміла очевидну річ, що чим краще катаєшся, тим більше отримуєш задоволення від самої каталки. 

Скіпаси 

Шкода, що у Буковелі ще немає конкурентів, бо ціни зовсім не радують. Нам вдалося взяти акційні скіпаси на 3 дня за 550 грн. Якщо постаратися, то після акції ще можна знайти як ці скіпаси перепродають за 650 грн., а в касі абонементи на 3 дня вже коштують 1020 грн. Суттєву знижку можна отримати, якщо довго не спати і приїхати на гірку до 9:00. Тоді абонемент в будні дні можна купити на 40% дешевше, а в вихідні (включаючи п’ятницю) на 20%.
До речі, ось тут можна потім буде подивитися кількість підйомів по скіпасу.
В мене набігло 86 за три доби.

Пам’ятка 

Якщо нас доля заносить в цей регіон, то є дві речі, які ми обов’язково робимо і радимо всім. 

Перша - не полінуватися і заїхати за смачнющим живим пивом в Микуличин. Воно настільки живе, що придатне до споживання лише 5 діб. Є декілька сортів (світле, темне, медове, ячмінне) і смак дуже приємний і яскраво виражений. До пива одразу ж на місці можна придбати коров’ячий або козячий сир місцевого виробництва. Все дуже-дуже смачно! 

Друга - скоштувати банош в закладі «Швейк» в Івано-Франківську напроти вокзалу. Він тут настільки смачний, що інші страви з меню нами поки і не розглядаються. 

З пам’ятки одразу можна зробити правильний висновок, що ми любимо погуляти, а особливо смачно поїсти. )) 

Основні витрати на двох за 3 дня: 

Скіпаси – 1110 грн. 

Квитки на потяг – 420.78 грн. 

Трансфер Івано-Франківськ – Яблуниця туди назад – 300 грн. 

Трансфер до Буковелі і назад – 150 грн. 

Житло - 280 грн. 

Їжа – 200 грн. + у кого ще які апетити