Я вже думала, що нам не судилося закрити цей лижний сезон, хоча, в принципі, я не дуже і засмучувалася такій перспективі, бо втомилася вже від зими і душа і тіло жадали сонечка і зеленої травички. Але в Драгобраті випало 3 метра снігу і невиразне благання в очах чоловіка змусило мене дістати лижний костюм (замість омріяної вітровочки) і моніторити укрзалізницю на наявність квитків. Як зажди перед святковими днями це треба робити 24 години 7 днів на тиждень, щоб виловити хоч якісь варіанти в західному напрямку. І хоч ми збиралися їхати в Драгобрат на Великдень, нам вдалося вихопити нижні місця туди і назад. Але реально - це квест ще той: тільки дають у продаж новий вагон, вільні місця зникають щосекунди.
