Закриття лижного сезону 2015 - Драгобрат

Я вже думала, що нам не судилося закрити цей лижний сезон, хоча, в принципі, я не дуже і засмучувалася такій перспективі, бо втомилася вже від зими і душа і тіло жадали сонечка і зеленої травички. Але в Драгобраті випало 3 метра снігу і невиразне благання в очах чоловіка змусило мене дістати лижний костюм (замість омріяної вітровочки) і моніторити укрзалізницю на наявність квитків. Як зажди перед святковими днями це треба робити 24 години 7 днів на тиждень, щоб виловити хоч якісь варіанти в західному напрямку. І хоч ми збиралися їхати в Драгобрат на Великдень, нам вдалося вихопити нижні місця туди і назад. Але реально - це квест ще той: тільки дають у продаж новий вагон, вільні місця зникають щосекунди.

 

На форумі http://snig.info ми згрупувалися з іншими лижниками з нашого потяга, щоб разом замовити трансфер. Всі міні-буси або навіть машини довозять максимум до селища Ясіня. Якщо заздалегідь домовитись з водієм, то він тебе загрузить в бус одразу з потягу і нікого не чекаючи за 2-3 години доставить до Ясіні. Але якщо провтикав заздалегідь подзвонити, або раптом не було потрібних координат, то завжди на вокзалі стоять окремі буси, які укомплектовуються такими забуваками, просто на очікування повного комплекту треба згаяти певний час. Розклад на автостанції каже, що з 5 години ранку можна скористатися і рейсовим автобусом, але ми цей варіант ще не випробували. Щоб не загубити, ось фотки розкладу (до Ясіні можна дістатися всім, що їде до Верховини).

Треба одразу бути готовим, що однією пересадкою тут не обійдешся. Бо від Ясіні до Драгобрата починається жесть і окрім уазіка туди нічого не проїде. Дорога настільки погана, що нас кидало по машині як мішки з картоплею. Але дітям, які з нами їхали, було кайфово - атракціон кращий за американські горки. Дорогу тут навряд в найближчі роки підлатають, бо для місцевих це гарний бізнес - за 350 грн. робити одну ходку в 20 км. Кожен водій тут син, брат, сват іншому, тому якщо раптом один не зможе вас забрати, то швиденько переправить на якогось свого родича. Назад ми трохи ступили і заздалегідь не знайшли компаньйонів, щоб спускатися з гори. Отже нам довелося заплатити ці 350 грн. на двох. Так розщедрюватися і далі нам не хотілося, тому до Франика ми вже скористалися рейсовим автобусом. Раджу одразу взяти в касі квитки  разом з багажним талоном. Де-де, а в громадському транспорті навряд ще скоро щось поміняється. Водій набрав цілий автобус лівака і щоб зайняти своє законне сидяче місце треба мати непогану наполегливість та впертість. А на прохання відкрити багажник, щоб покласти лижі, у водія перша ж фраза вилітає: “А що я з цього буду мати?”. Тому наявність багажного талону дає привід для переконливого аргументу, але, нажаль, не для приємних бесід та спокійної посадки в автобус.

 

Отже, до Драгобрата ми добиралися наступний чином:
Потяг Київ - Івано-Франківськ (217ЛА, 17:08 - 04:28, плацкарт - 181,23 грн.)
Трансфер до Ясіні (120 грн./людина)
Трансфер від Ясіні до Драгобрата (мінімально 350 грн. з машини, або ж 85 грн. з людини, водій Іван - (067) 905-30-67)

 

Назад майже аналогічно:
Трансфер від Драгобрата до Ясіні (350 грн. з машини, водій Степан - (096)-915-56-75)
Рейсовий автобус Рахів-Підволочиськ (11:15, квиток+багажний талон - 59,06 грн./людина)
Потяг Чернівці-Київ (219 ОА, 20:00 - 09:01, плацкарт - 157,99 грн.)

 

Де ми жили і що їли
Приїхали ми ще до відкриття підйомників, тому могли розслаблено заселитися і неспішно тулити на горку. Квітень - це низький сезон і більшість  готельчиків вже закрита. Першопочатково ми бронювали житло в “Смерековій хаті” (тут треба бути уважним, бо в Драгобраті дві Смерекові хати - одна біля схилу, а інша, кх-кх, в попі), але по приїзду виявилося, що готель вже законсервований на літо, тому нас поселили в “Хаті магната”. Я так розумію, що у цих готелів один власник і, напевно, всю інфраструктуру в цілому тут тримає 2-3 людини. Середня плата за житло по курорту це 500 грн. з двомісного номера, включаючи сніданок та вечерю. Готель був доволі пристойний, з великим зручним ліжком, гарячою водою, холодильником. Особисто мені в кімнаті не вистачало тільки чайника, бо після катання іноді хочеться погрітися чайком, не виходячи з кімнати.

Годували теж дуже смачно та ситно: на сніданок зазвичай суп та яєчня або омлет, на вечерю - суп та основна м’ясна страва з гарніром. Якби ще щось солоденьке до чаю давали, то взагалі б ціни їм не було. Єдине, що мене засмутило, то те, що на Великдень я так і не скоштувала ні крашанку, ні пасочку. Я думала, що де-де, а на Західній Україні, навіть в готелі таке свято не оминуть і традиційні атрибути будуть обов’язково на столі.

 

Більшість готелів в Драгобраті розташовано недалеко від витягів, раз-два і на місці. Для себе ми відмітили пару готельчиків, які для нас мають взагалі ідеальне розташування - це “Марина”, “Під стогом”.

Розважальної інфраструктури як такої взагалі не було. Тільки одна дискотека-бар в нашому ж готелі. Але місцеві кажуть, що у високий сезон відкриті і більярд, і сауна тощо.

Також в Драгобраті ми знайшли міні-магазинчик з обмеженим асортиментом. Чомусь в пам’яті закарбувалися вафлі, печиво, пиво. Хліба чи молока там точно не було.

 

Каталка

Про Драгобрат я завжди чула 2 основних посила:

• що це місце вже не для ламерів, а для реальних профі (на цих словах в мене постійно піднімається брова та з’являється єхидна посмішка);
• і що візитівкою Драгобрата є ялинки, в яких можна пофрірайдити.

Перший пункт одразу можна розвінчати - приїжджають сюди люди будь-якого рівня, починаючи від тих, хто майже годину намагається подолати доріжку до турнікету, і закінчуючи супер-пупер майстрами карвінгу. Але завдяки тому, що загальна чисельність людей не така велика як на Буковелі, то кататися тут доволі безпечно. Спускаєшся без остраху, що тебе зараз хтось підріже чи падаючи кубарем знесе.

Стосовно другого пункту, то так, можливість покататися між ялинками - це реально круто. Хоча я собі уявляла ледь не цілий ліс, а виявилася діляночка 10 на 20 метрів, але все-одно - таке урізноманітнення маршруту доволі приємне.

Початок ялинок

І, в принципі, мені дуже сподобалося, що немає чітко окреслених трас. Підняв тебе витяг на гору і далі ти можеш їхати куди очі бачать. Наприклад, захотів спуститися по легкій трасі - поїхав з правого боку схилу, захотів ускладнити спуск - стартуєш по центру, а якщо все ж таки тягне до ялинок - тримаєшся лівого боку.

 

Ми обкатували з усіх боків гору Стіг. Тут основна маса витягів і знаходиться.

Якщо глянути на карту, то ситуація по витягам в період нашого перебування була наступна:

• На витяги, які знаходяться біля ОАЗИ, нам було не з руки ходити.
• Доппельмаєрівська кріселка 1500 вже не працювала.
• ВЛ-1000 - основний бугельний підйомник. Виходить на схил, який був єдиним відратраченим.

На ці два витяги (бугельний та доппельмаєрівський) діє один спільний квиток.

	Дорослий	Дитячий
1 підйом	20	15
3 підйоми	50	35
5 підйомів	80	40
10 підйомів	150	75
20 підйомів	270	140
50 підйомів	600	300

• Далі йде учбовий схил з бугелем в 300м. Це улюблене місце діток.

1 підйом	10
3 підйоми	25
5 підйомів	30
10 підйомів	60
20 підйомів	100
50 підйомів	200

•  Наступні - 2 бугелі (1100м та 920м), які я вважаю безглуздими, бо поруч знаходиться кріселка, яка коштує стільки ж, але ти піднімаєшся вище і сидячи.))) І з кріселки легко вже можна попасти на ділянки, які покриваються цими двома бугелями.
• Бугель 150м, здається, не працював, ну і виглядає він зовсім якось не по-серйозному.
• І останній витяг “Вершина карпат” 1250м - єдина випробувана нами кріселка. Саме завдяки цьому витягу можна потрапити до ялинок.

1 підйом	40
5 підйомів	150
10 підйомів	240
20 підйомів	390

 

В принципі, ми користувалися тільки бугельним витягом “ВЛ-1000” та крісельним - “Вершина карпат”.

У першого самий основний мінус те, що це БУГЕЛЬ. Не знаю як у кого, але в мене дууууже складні стосунки з такими засобами транспортування. Піднімаючись, я – тугий клубок зосередженості і очі навіть боюся відвести від лижні. Бо яких тільки падінь в моєму арсеналі не було - і під час заходу, і під час підйому, і звісно ж під час сходження з бугеля. Але дуже позитивним було те, що схил ратрачили кожен день. Ми каталися в теплу погоду, тому сніг, чесно кажучи, вже був не ахті. А ратрак його покращував хоч на пару годин зранку.

Старожили кажуть, що біля кріселки майже ніколи не ратрачать. По такому снігу лижі ледь їхали - дуже часто тіло по інерції випереджало швидкість лиж. Ціна за підйом в півтора рази вище, але ж, повторюсь, є можливість покататися в ялинках і на самій горі є діляночка відносно “чорної” траси. Ну чорна - це чисто по відношенню до інших трас.

 

Цих двох витягів вистачає з головою. Ну нам вистачало.)) Бо вже оскомини по катанню не було і ми поводили себе на горці як ледачі коти. Спустимося не поспішаючи, посидимо на горці краєвидами полюбуємося... І так цілий день. До речі про краєвиди - вони тут шикарні, Буковель просто відпочиває. Видні всі основні гірські хребти та вершини, а знизу простирається зелень лісів та полонин.

 

 

Висновки

Драгобрат - дуже чудовий курорт для відкриття або закриття сезону. Як для місця основної каталки, то доволі одноманітно. Через пару днів починаєш вже нудитися. Для цієї ролі Буковель більше підходить, хоч і народу там набагато більше. Шкода, що не впровадили якусь систему загального скіпасу на весь курорт. Це їм би дало +100500 в карму.

Фінансово Драгобрат трохи розчарував. Я сподівалася, що за бугелі і нератрачені схили будуть брати порядком менше. А так наші поїздки до Бука та до Драга на однакову кількість днів вийшли рівноцінними. Навіть не так: з тим що зазвичай ми живемо не в самому Буковелі, а в Яблуниці, то відпочинок в Драгобраті вийшов дорожчим.

 

Отже, по грошам на двох за 3 дні вийшло:
Квитки на потяг - 678,44 грн.
Трансфер до Ясіні - 240 грн.
Трансфер Ясіня – Драгобрат - Ясіня - 520 грн.
Квитки на автобус з Ясіні до Івано-Франківська - 118,12 грн.
Скіпаси (ледащий варіант - всього 60 підйомів) - 1020 грн.
Житло зі сніданком та вечерею - 1000 грн.