Байдарочний похід по Тетереву

Без відкриття чогось нового життя стає доволі одноманітним і буденним, тому, коли нам запропонували приєднатися до байдарочного походу, то ми  одразу ж сказали: “ТАААК!!!”.
Ми декілька разів їздили на рафтінг, тому трошечки уявляли, що собою являє байдарка і як більш-менш правильно тримати весло. Але одразу скажу, що рафтінг і байдарочний похід - це зовсім різні речі. Не по формі, а по суті. Рафтінг - це постійний адреналін, сплеск емоцій, а байдарочний сплав - це справжній похід, частіше всього по спокійній річці з періодичними вкрапленнями порогів, які змушують тримати себе в тонусі.
Бувалі кажуть, що реальний кайф від байдарки починаєш отримувати з третього дня походу і в цьому є велика доля правди. На то вони і бувалі! ))

Я теж справжню насолоду отримала вже на третій день, бо в перший було все якось трохи сумбурно: поки дісталися до місця, поки розібрали човни, утрамбували речі, стартували; в другий день руки вже боліли від незвичного навантаження; а в третій - вже і руки не болять, і з партнером вже повністю налаштувався на одну хвилю, і від групи не відстаєш, і просто кайфуєш від природи, від оточення, від компанії та просто від усвідомлення факту, що ти в байдарочному поході.

В організації дійства ми не брали жодної участі, а просто впали на хвіст вже досвідченим людям. Навіть 12-річний хлопчик, який плавав з нами, і той мав досвід, лише ми були ламерами.)) Нашою задачею було тільки розмутити для себе байдарку. Чесно кажучи, це виявилася не дуже легка задача, бо перед святами (ми плавали на травневі)  не одні ми були такими розумними і хотіли поєднатися з водою. З тим, що контор з прокату човнів в Києві не так і багато, то майже всі байдарки були вже заброньовані.
Нам все-таки вдалося взяти байдарку ось тут. Коштувала вона 250 грн. за добу і це, в принципі, звичайна ціна для  Києва. Харків’яни (а майже всі люди з нашої компанії були з Харкова) кажуть, що у них це коштує 150 грн. Нарікань до байдарки не було - двомісна Неріс, без будь-яких очевидних пошкоджень. Єдиний мінус, що ремкомплект не йшов в додачу, і коли ми трохи порвалися, то довелося ходити з протягнутою рукою по табору.
Раніше можна було взяти човен напряму у компанії “Неріс”, але наразі вони переклали цю відповідальність на своїх офіційних партнерів. Ось номер телефону одних з них - (044) 425-04-04. Якщо зв’язатися з самою компанією “Неріс”, то вони люб’язно перенаправлять куди треба.
Байдарка зазвичай перевозиться в двох великих сумках: в одній - металевий каркас (просто трубочки, які потім скріпляються), а в другій - чохол. Будьте готові, що ці сумки доволі об’ємні і в сукупності важать десь 25-30 кг.

На передньому плані як раз запаковані байдарки - можна оцінити об'єми

Нас цікавило, чому все ж таки в похід треба брати каркасну байдарку, а не надувну і ось таку відповідь ми отримали: каркасна байдарка більш стійка до вітру, має кращі плавучі властивості (типу як накат у велосипеда). Також, бувають каркасно-надувні байдарки, які в цьому плані ще кращі. Саме така була у нашого організатора Андрія. Надувні ж байдарки призначені більше для екстриму. Вони не мають жорсткого каркасу і тому на порогах більш гнучкі та маневрені, що дозволяє їм безболісно проходити перешкоди. Але в походах по спокійним річкам, водосховищам чи озерам (на кшталт Байкалу) плавання на них стає справжнім випробуванням, бо вони дуже вразливі до вітру.
Зазвичай для виготовлення байдарок використовують так званий ПВХ (Полівінілхлорид), але раніше виготовляли і з резини (наприклад, байдарки Таймень).

Отже, свій сплав ми почали з Житомира. Хоч це і обласний центр, але сполучення з Києвом не дуже гарно налагоджене. Великогабаритні речі зручніше всього перевозити електричкою або потягом, але з доступного є тільки маршрутки/автобуси. Маршрутки ходять доволі часто, в середньому кожні півгодини, як із Залізничного вокзалу, так і з автостанція Дачна, або зі станції метро Житомирська. Ми їхали із Залізничного вокзалу і проїзд коштував 80 грн. Автобус “Еталон” має доволі великий багажник, тому речі нам вдалося безболісно укомплектувати і що приємно, то водії доволі приємні і не починають виступати, якщо щось не влазить, а просто шукають швиденько варіанти, як все компактно утрамбувати. Дорога від Києва до Житомира займає біля 2.5 -3 годин.

В Житомирі ми вигрузились теж біля Залізничного вокзалу, бо чекали основну частину групи,  яка мала приїхати із Харкова через Коростень. Поки люди підтягувалися організатор походу домовився з одним маршрутчиком, щоб він нас за 200 грн. (вийшло 10 грн. з людини) довіз до самої води, трошки нижче греблі ГЕС.

Речі вже і на голові, але головне, що всі влізли і стартова точка не за горами

Біля двох годин нам знадобилося, щоб зібрати човни,  перепакувати речі в 100500 пакетів, правильно їх розмістити, гарненько перекусити і розпочати нашу водну пригоду.

Підготовка до спуску на воду

Через три з половиною дня сплав ми закінчили в Радомишлі, звідки теж замовили маршрутку і повернулися до Києва за 80 грн. з людини.

Лоція

Отже, лоція була наступна. Так-так, я дізналася нове слово для себе. )) Лоція - це опис водоймища з усіма його особливостями, перешкодами, так прибережної зони.

День 1: Житомир - Левків (М.Кошарища) (14 км)

1. Житомир: старт від греблі ГЕС - відразу за греблею перекат
   

   

   Житомир: гребля ГЕС

2. с. Бистрі: перекат/поріг - обхід праворуч
3. с. Левків: міст - поріг/перекат - в кінці села перекат - поріг - праворуч піщаний пляж
   

   

   Міст перед селом: ти вліво не ходи, ти вправо ходи

   

   

   Останній поріг перед стоянкою

 День 2: Левків - Коростишів (26 км)

1.  с. М.Кошарища: 3 перекати
   

   

   
   
2.  с. Харитонівка: міст-дамба з круглими та квадратними отворами для зливу води - за мостом поріг - відразу за порогом поворот направо, щоб обійти камені - обніс
3.  Коростишів: обніс - у місті після греблі довга шевера - ночівля перед перекатом, праворуч на високому березі

День 3: Коростишів - Радомишль (27 км)

1.  Перед с. Городське на повороті біля правого берега не оформлений перекат - майже відразу міст - обніс праворуч чи ліворуч - за ним мілка шевера - у с. Городське неподалік від річки знаходиться кар'єр "Високий камінь"
2.  Перед с. Леніне на правому березі розташований сосновий ліс, дуже зручний для стоянки.
3.  На ділянці Леніне - Радомишль перешкод, за винятком кількох низькогабаритних дерев'яних мостів, що вимагають обносу, немає. Якщо відчувається підпір греблі та велике плесо, то скоро буде Радомишль. Дно стає чисто піщаним.

День 4: Радомишль (3 км)

1. Фінішна пряма починається з околиці Радомишля - через 4км фінішуємо в центрі міста на піщаному пляжі, який дуже зручний для збирання байдарок

Дуже розумно було почати похід не 1 травня, а 30 квітня, за день до свята. Бо цей маршрут доволі популярний, багато турфірм пропонують його. А так ми собі забезпечили широкий вибір стоянок та не штовхалися у водних пробках. ))

 

Нам дуже пощастило з організаторами походу. Велика дяка їм! Спочатку, якщо чесно, я хвилювалася, що і як буде, бо майже до останнього дня організатор був в постійних роз’їздах і я не повністю усвідомлювала, що з собою брати, де саме ми будемо плавати, ночувати, що їсти тощо. Але напередодні був розісланий лист з детальними інструкціями і в самому поході я просто пливла по течії. Ха, крилатий вислів прям в тему!

Група (окрім нас) вже не раз сплавлялася разом, і в принципі, кожен виконував конкретно прописану роль. Хтось був завхозом і відповідав за харчування, хтось відповідав за вогонь, хтось за воду, хтось за культмасову програму. Не встигали ми пришвартуватися та винести лодку на берег, як табор вже був поставлений, вогонь розпалений, чай заварений і вода для страви майже кипіла.

 

 

Що не забути взяти

Я думаю, що майже кожен вміє збиратися в похід і має наготовлений список з необхідними речами, але назву парочку речей, які просто must-have для байдарочного походу.

1. В першу чергу, це резинові тапки або сандалі. В нас не було жодної людини, якій би не довелось вискакувати в воду, щоб знімати човен з каменів, тому потрібне взуття, яке швидко сохне і міцно тримається на нозі.

   

   Звичайна картина - сіли на камінь

2. Штани або шорти з тканини, яка дуже швидко сохне. Причина та ж сама, що і в першому пункті.
3. Перчатки. Декілька днів маслання веслами може залишити неприємні мозолі. Кому воно треба! Ми брали звичайні вело-рукавички.
4. Дощовик. Що б там не обіцяли гідрометцентри, але дощ любить полоскотати нерви в самі неочікувані моменти. У нас чомусь останні походи без дощу аж ніяк не проходять.

   

   Так доводиться сушити мапи після чергового дощу

5. Сонцезахисний крем. Хмарки, не хмарки, але сонце знає свою справу і просто необхідно попіклуватися про свою шкіру, щоб уникнути опіків, алергічних реакцій, або просто несуразної засмаги.
6. Головний убір. В ньому приємніше і коли сонце, і коли вітер, і коли холодає під вечір.

   

   На річку опускається туман

7. Пакети для сміття. Або звичайні великі міцні пакети. Через те, що постійно хлюпаєшся у воді, треба дуже уважно ставитись до пакування речей. Бажано кожну окрему річ спакувати в пакет, потім згрупувати їх ще у пакет і так далі. Захисту від вологи мало не буває.
8. Великий шмат поліетилену чи будь-яка інша     водонепроникна тканина. Нею можна накрити речі в байдарці, щоб вода з весел їх не заляпувала. Також стане дуже у нагоді, якщо піде дощ, щоб теж накрити речі, чи як додатковий захист для палатки у зливу.
   

Харчування

Харчування було гарно налагоджене - 2 гарячі страви (зранку та ввечері) та 1 перекус. Нашою задачею було тільки здати по 200 грн., в межах своїх здібностей допомагати у приготуванні страв, та топтати-топтати-топтати. Але адептам здорового збалансовано харчування, треба бути морально готовим забути всі свої принципи на цей період. Раціон на 90% складається з вуглеводів та жирів, щоб було швидко і поживно. Ми варили борщ, супи, каші з сиром та тушонкою. І купа солодких ніштяків до чаю.

Ех, перевелась в наших краях тушонка. Наразі це, в основному, жир та холодець. ((

 

Що подивитися на маршруті

Маршрут був складений так, щоб окрім живописних річних пейзажів можна було подивитися ще якісь цікаві місця.

 

Отже, в Коростишеві знаходяться 2 чудових гранітних кар’єри.

Кар'єр №1

Вони облюбовані як скелелазами, так і кінематографістами. Місцеві розповідали, що тут постійно відбуваються зйомки фільмів, або кліпів.

Кар’єри розташовані серед лісу, схили не дуже високі - десь метрів 10, але рельєф доволі різноманітний.

Кар'єр №2

Далі по ходу річки ми оглянули ще один кар’єр “Високий камінь”. Він розташований біля села Городське. Хоч він і заховався в лісі, але охочих біля нього відпочити дуже багато.

Високий камінь

В Радомишлі можна відвідати так званий “палац”. Тобто, в свій час, це була паперова фабрика, яка своїм неоготичним стилем нагадувала середньовічний палац. Ще під час козацтва вона була зруйнована, а в 2007 році Богомолець взялась за її реставрування. І ось тут стає трохи сумно від манери реставрування в нашій країні, бо червона сучасна цегла аж ніяк не сприяє зануренню в атмосферу старовини. Щоб далеко не йти, в тій же Грузії для відновлення навіть незначної пам’ятки спеціально випікають цеглу, або старять каміння, щоб добудована частина ніяк не конфліктувала з залишками і одразу було видно, якому історичному проміжку ми маємо бути вдячні за виникнення споруди. Вхід до радомишльського палацу - 50 грн.

Радомишльський палац

Токож в Радомишлі можна зацінити місцевого пива. Доволі таке недурне, скажу я вам. Але не раджу робити стоянку десь неподалік від заводу, бо запах ще той.

 

Особисто я, нажаль, не всі ці місця побачила, бо дощ зробив свою справу і я надала перевагу просушитися біля вогню. Буде привід приїхати на вєлах додивитися, що не встигли.

 

Як ми ще себе розважали

І я не втомлюся повторювати, що нам дуже пощастило з компанією. Окрім якихось побутовий моментів,  люди вміли організувати і дозвілля в таборі. Що не вечір, то нова культурна програма.

В перший вечір - пісні під гітару.

 

О, я для себе відкрила мєга крутяцький хіт! Обов’язково вивчу слова!

 

В другий - вогняне шоу. В третій - гра в крокодила. І це все приправлено цікавими розповідями з життя, про попередні подорожі, про нашу неосяжну планету.

І якщо ви соціофоб та насторожливо ставитесь до незнайомих людей, то знайте, в похід погані люди не ходять. Вони настільки цікаві, розвинені, різноманітні, що життєвий багаж наповниться безцінними знаннями та емоціями.

 

Висновки

Дати: 31 квітня - 3 травня 2015 року

Маршрут: Житомир - Коростишев - Радомишль

Відстань: ~70 км

І як завжди витрати на двох:

Прокат байдарок: 1350 грн.

Прокат захисних жилетів: 260 грн.

Транспорт з Києва до Житомира: 160 грн.

Трансфер з житомирського вокзалу до греблі: 20 грн.

Транспорт з Радомишля до Києва: 160 грн.

Харчування: 400 грн.