В пошуках ДОТів: Пуща-Водиця

Останнім часом у нас (ну добре, не у нас, а у мого чоловіка) з’явилася фішка до кожної велопокатушки (навіть самої малесенької) приурочувати відкриття нової місцини або пам’ятки. Ось так і вийшло з Пущею: мені було б достатньо просто бездумно покататися по лісу, а йому потрібна була конкретно окреслена ціль. Отже він заглибився в себе на певний  час і видав детальну карту для одноденної поїздки в напрямку Пущі з цілеспрямованим пошуком ДОТів. Щоб я не дуже знудилась від військової тематики, також був запланований заїзд в Межигір’я.
Отже маршрут прокладений, схвалений і навіть знайшлися бажаючі до нас приєднатися.

Так як ми живемо не дуже близько до Пущі, то зазвичай під’їжджаємо на міській електричці до найближчою до неї станції. Це - станція Вишгородська. Наразі міська електричка ходить тільки рано зранку і ввечері, тому варіант трошки довше поспати на вихідних одразу відкидається. Ось тут можна глянути актуальний розклад електрички, а вартість проїзду ідентична поїздці в метро - 4 грн.

Коли всі бажаючі нарешті зібралися на обумовленому місці, то вияснилося, що добре продуманий маршрут - це мега-супер, особливо коли мапа при тобі, а коли ніхто її не роздрукував, то він стає дуже ефемерним і зовсім неочевидним. В результаті склалося все не так як гадалося, але декілька ДОТів нам все ж таки вдалося знайти і я із задоволенням ними похвалюся.

Ось ДОТ №504.

Він знаходиться між селами Мощун та Горенка майже під лінією електропередачі, треба відійти в сторону максимум метрів десять. Цей ДОТ зберігся в доволі непоганому стані, в середині чисто, можна піднятися до бронековпака. Це був перший ДОТ, в якому я застала цей ковпак. На фото видно, що і цей хотіли зрізати мародери, але, на щастя, їм щось завадило завершити свою брудну справу. Тепер до сумління людей взиває напис “Панове мародери! Залиште історію нащадкам.”

Трохи далі, під цією ж ЛЕП знаходиться ще один ДОТ №506. Стан у нього більш плачевний - стіни зруйнував снаряд, а зсередини засмітили люди.

Трохи іншої форми ніж 504-ий ми знайшли два ДОТи вже в гущі лісу. Це ДОТ №510 та ДОТ №512.

Різняться вони між собою тільки наявністю перегородної стінки в одному, та відсутністю оної (була зруйнована) в іншому. В середині обох теж відносно чисто, можна полазити і не боятися в що-небудь вступити.

І на завершення декілька слів про катання у Пущі-Водиці:
+ легко дістатися, навіть якщо і живеш у протилежному краю Києва;
+ чудовий великий ліс, який дозволяє на певний  час відпочити від великого міста;

+ багато різноманітних стежок, які приведуть як і до галявини, так і до озера, так і до ДОТа;

+ вражаюча флора - ми каталися в період цвітіння конвалії і весь ліс був повністю вкритий білою ковдрою; але й окрім конвалії я нарахувала ще близько десятка різновидів квітів;

+ були помічені зайці та косулі;

- навіть на офіційному “вело-маршруті здоров”я” зустрічаються повалені дерева, які не прибираються лісниками і через які треба перетаскувати велосипеди;


Один качає руки - інші проходять

- основне покриття стежок - це пісок. Звісно це сумнівний мінус. Для багатьох це навіть і плюс. Але особисто мене пісок дуже втомлює і заповільнює рух.

А в цілому, чудовий ліс і ми спробуємо відтворити наш запланований маршрут в його оригінальному виді ще раз!