Чернігівщина: Батурин - Новгород-Сіверський - Холми - Мена - Чернігів

В своєму пості про велотур по Чернігівщині, я вже писала, що цей регіон буває доволі різним і що тема справжніх лісів для мене так і не була розкрита.
Отже ми склали новий маршрут, вибрали дати, підбили батьків і рушили в дорогу.
Дякую татку, який погодився бути шофером і виконувати всі наші дислокаційні забаганки. Тобто цей тур був ні велосипедний, ні піший, ні байдарочний, а такий собі звичайний, цивілізований - на автомобілі.
Стартували ми 9 травня зранку,  поки основна маса народу ще тільки маринувала шашлик.

Маршрут
Отже, наш маршрут був наступним: Київ - Батурин - Новгород-Сіверський - Холми - Мена - Чернігів - Київ. Дорога, як, в принципі, на більшій території нашої країни більше засмучує ніж радує, але були такі діляночки від який щелепа аж повзла вниз від подиву - вах, майже ідеально.

Синім позначена гарна дорога, червоним - дуже погана, а зеленим - терпима

Маршрут по північній Чернігівщині ще є приємним тим, що в своїй більшості асфальт простилається серед лісу і кілометрів 15-20 між селами ти їдеш в тіні сосен, вдихаючи п'янкий аромат.

Батурин
Першою цікавиною на нашому шляху був Батурин - гетьманська столиця. По всьому місту розставлені вказівники дороги до пам’яток і є стенди з детальними мапами.

Головною окрасою міста є трьохповерховий палац останнього гетьмана України Розумовського. 

Палац Розумовського

В свій час палац був спалений вщент, але за часів Ющенка підняли плани будинку, знайшли якісь записи архітектора та реставрували його як можна більш наближено до істини. Палац оточує ландшафтний парк, який в сезон має радувати відвідувачів унікальною колекцією троянд. 

Вид на палац з центрального входу

Вхід до цього заповідника коштує 30 грн. і що саме приємне, то в цю суму входить не тільки вхід на територію, але й екскурсія з гідом по кімнатам палацу. Як тільки збирається група від 5 людей виходить гід і починає свій екскурс. Робітники заповідника всі доволі приємні, жодного хамства я ніде не почула, а це, погодьтесь, вже великий прогрес для нашої культурної галузі. В палаці нараховується 55 кімнат, але не в усі є доступ. Кожна кімната має особливий паркет, розписи на стінах та стелях, штори. 

Їдальня

Бальна зала

Представлені гетьманські реліквії, справжня шабля Розумовського (яка була надана його нащадками), портрети родини, старовинні меблі тощо. 

Шабля Розумовського

Гід цікаво нагадала нам моменти історії, відповіла на всі розумні і не дуже запитання. Ну так як в Батурині жив не тільки Розумовський, а в свій час і Мазепа, Самойлович, Орлик, то у їдальні представлені ще й портрети Мазепи і виявляється, що жоден історик не знає, як достовірного виглядав цей гетьман і на  кожній картині та скульптурі він зображений чисто за власною фантазією майстра.
Палац дуже красивий, ошатний, доглянутий. Його  можна орендувати навіть для власних урочистих подій.
 

Далі ми поїхали до Цитаделі. По дорозі нам зустрілася Свято-Покровська церква, яка була сповідальницею Івана Мазепи.

Свято-Покровська  церква

Цитадель являє собою дерев’яну фортецю з гетьманським будинком по середині. 

Гетьманський будинок, церква та колодязь на території  цитаделі

Цей комплекс теж реставрували за часів Ющенка з фундаменту, але все витримано в стилі, здається, що час просто тут зупинився. З оглядовою площадки відкривається чудовий вид на річку Сейм. Вхід до цитаделі коштує 8 грн.

Центральний вхід до цитаделі

Поруч з цитаделлю знаходиться Воскресенська церква, в склепі якої похований Розумовський, та археологічний музей.

Ну і завершили ми наше знайомство з Батурином в Кочубеївському парку. Парк починається з яблуневого саду (ми як раз потрапили на якого цвітіння) і переходить в густу діброву. 

Цей парк був створений генеральним суддею Василем Кочубеєм - це саме той суддя, який не погодився віддати заміж свою доньку Мазепі. Але Мотрі та Мазепі це не заважало насолоджуватися своїми взаємними почуттями. В парку стоїть будинок цього судді, який діє як краєзнавчий музей.

Будинок Кочубея

В цілому Батурин залишив після себе дуже і дуже приємне враження. Всюди чисто, красиво, доглянуто. Ідеально місце навіть для одноденної сімейної вилазки.

Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський був центром однойменного князівства і саме з цим містом пов’язана легендарна поема “Слово о полку Ігоревім”. На відміну від Батурина тут ми не знайшли жодного вказівника і орієнтуватися містом доводилося чисто інтуїтивно. Пам’яток княжого періоду тут  майже не залишилося, окрім Спасо-Приображенського монастиря, з території якого і вийшов князь Ігор зі своєю дружиною у славнозвісний похід. 

Спасо-Приображенський монастир

На території монастиря дуже симпатично: зелено, в квітах, бігають білки, під скляним куполом можна роздивитися старовинний фундамент давньоруського мурованого храму. З валів відкривається неперевершений вид на Десну. 

Вдивляючись в ці краєвиди жіноча половина нашої компанії уявляла себе Ярославною, яка виглядає Ігоря, а чоловіча просторікувала, що князі мали толк у виборі місць, бо територія проглядається на сотні кілометрів і так просто до міста не підступишся.

За реконструкцію цією пам’ятки ми маємо бути вдячні Кучмі, який народився неподалік. Я не проти, щоб кожен наступний президент був вихідцем з якоїсь іншої області, так диви і всю Україну приведемо до презентабельного вигляду.

Монастирські стіні

Ми також намагалися потрапити на Замкову гору з пам’ятником поетові-співаку Баяну, але місцеві мешканці так і не спромоглися нам вказати на неї шлях. Повторюся, що дуже і дуже шкода, що на елементарні туристичні орієнтири, а-ля мап чи вказівників, в місті навіть натяку немає. Ех, приховують красу від простого люду…

З оглядинами цих чудових міст ми закінчили вже десь в годині в п’ятій вечора і шлунки нам наполегливо нагадували про себе. До речі, що мене дуже здивувало, що ні в Батурині, ні в Новгород-Сіверському ми не побачили жодних святкувань 9 травня. Як-ніяк, а я сподівалася на солдатську кашу. Передбачливо ми з дому прихопили замаринований шашлик (як же без нього!), залишалося тільки знайти підходяще місце. І тут я здам вся явки і паролі! Якщо проїхати кілометрів 40 від Новгород-Сіверського по трасі Р-12 в напрямку Мени, то зустрінеться фантастична стоянка “Березовий гай”. 

Колодязь, бесідки, мангал, гойдалки для дітей, смітники, сухі дрова під лавкою і туалет, який навіть нічим не “пахне”. Дякую людям, які це все спорудили, і тим, які це все не загадили. Ідеально місце, щоб релакснути годинку-дві та рушити далі в дорогу.

Холми
Завершили перший день нашої мандрівки ми в Холмах. Для більшості людей це селище не несе ніякої культурної цінності, а для мене це оберіг спогадів про щасливе дитинство. Тут я провела не одне літо у бабусі і дідуся, бігаючи на річку та збираючи
чорниці для сирних вареників. 

Їхали ми сюди наобум, бо жодних родичів в Холмах не залишилось, а телефони знайомих десь загубилися. Сподівалися, що доля нам посміхнеться і ми зможемо до когось завалити з анекдотичним “дайте води попити, бо так їсти хочу, що нема де переночувати”. І я не втомлюся повторювати, який же все-таки у нас душевний народ. Це притаманно нам всім, просто у великих містах люди цю рису ховають за якусь броню, а в глибинці це настільки ж природньо, як сонце на світанку, чи зірки вночі. І незалежно від того, чи заможна родина, чи бідна, тебе нагодують від пуза і покладуть на найкраще місце в хаті. І це завжди робиться щиро і з радістю!

Мена

Наступного дня ми рушили в Мену. Основною метою відвідування цього міста був зоопарк, тому чи є там ще щось цікавеньке я навіть і не знаю.
А зоопарк - класний. Він був створений власними силами місцевого міліціонера ще в 70-х роках і з зоокутка перетворився в немаленьке пристанище для 550 видів тварин та птахів. 

Він давався почухати себе за клюва

Приємно вразило те, що я не побачила жодної замученої тварини - всі вони виглядають доглянутими, здоровими і бадьорими. 

Якщо тваринка не хижа і не може нашкодити дітям чи дорослим, то огорожа мінімальна і можна її погладити чи зблизька роздивитись. Атмосфера дуже домашня і комфортна.

А ще я перший раз в житті почула як вміють горлопанити папуги. Вірніше один папуга влаштував такий галас, що всім довелось вибігти з павільйону, бо закриття вух руками не допомагало. Тільки всі вийдуть він замовкне, тільки хтось відкриє двері - він знову починає своє знущання. Звідси висновок: не слід дражнити тварин, вони вміють за себе постояти!
Вартість квитка коштувала 25 грн.

Чернігів
Так як наша дорога до Києва все-одно пролягала через Чернігів, то ми заїхали до цього міста на пару годин, щоб прогулятися в тіні парку та перепочити перед останнім ривком. 

В Чернігів треба їхати цілеспрямовано на цілий день, бо як не крути одне з найбільших міст Давньоруської держави залишило після себе багато пам’яток: це і золотоверхі храми, і підземний печерний монастир, і вал з 12 чавунними бастіонними гарматами, і просто красивий центр міста. 

Для мене ці гармати є своєрідним символом Чернігова

Для кожного з нас відвідування Чернігова було не першим і, не буду тикати пальцем, не у всіх вже були сили для активної дослідницької діяльності, тому ми просто погуляли по найдавнішій частині міста - по Валу, полюбувалися мальовничими пейзажами та величними соборами і з відчуттям глибокої сатисфакції завершили наш міні-тур по Чернігівщині.

Сухі дані
Маршрут: Київ - Батурин - Новгород-Сіверський - Холми - Мена - Чернігів - Київ
Дати: 9-10 травня 2015
Проїхана відстань: 696 км
Квиток до палацу Розумовського в Батурині - 30 грн.
Квиток до батуринської цитаделі - 8 грн.
Квиток до менського зоопарку - 25 грн.