Велотур по Чернігівщині

Качанівський палац

В одному епізоді фільму про Шевченка показували, як він приїздив до друзів в гості в Качанівку. Пам’ятаю, що в той момент я відчула здивування, що у нас в Україні є такий красивий палац, а ми чомусь його ще й досі не бачили. Ми одразу ж поставили фільм на паузу і почали гуглити де це територіально знаходиться і планувати як нам краще туди дістатися. 

В Чернігівську область ми ще на велосипедах не їздили, тому вирішили на перших же довгих вихідних рухатися в тому напрямку. В тому регіоні окрім Качанівки є ще купа різних цікавих місць, тому ми спланували наш маршрут так, щоб обов’язково відвідати Прилуки, Тростянецький дендропарк, Сокиринці і звісно ж Качанівку. 
Одразу скажу, що подолати цей маршрут нам вдалося тільки з другого разу. В перший раз все якось незаладилось: то електричка виявилась потягом і квитки на нього на Київ-Волинському взяти неможливо, а інша підходяща електричка поміняла точку та час велостарту, то кріпатура (Ніколи не починайте ходити в спортзал за день до велопоходу! НІКОЛИ!!!) не давала крутити педалі швидше 12 км/год, то вітер дув прямо в обличчя в якому б напрямку ми не розвертались. Все було проти нас! Проїхавши 50 км за 6 годин замість 2-ох, ми зрозуміли, що заплановане навряд чи вийде, тому, діставшись до Ічні, одразу ж сіли на електричку і повернулися до Києва. 

А ось друга спроба на Трійцю була те що треба! Такої приємної, атмосферної і легкої поїздки я щось і не пригадую. 

А тепер більш детально. ))) 

 Маршрут 

Цю поїздку ми в першу чергу планували як велопохід, тому маршрутом я називаю те, де ми проїхали на залізних конях:

Прилуки - Сокиринці - Тростянець - Качанівка - Ічня

 

В принципі, рельєф дуже комфортний. В основному рівнина, з невеликими підйомами. Це дозволяло нам їхати зі швидкістю 27-30 км/год. Дорога була здебільшого асфальтована, траса Київ-Суми з непоганим покриттям асфальту. А до Сокиринців ми звернули на міжсільські дороги, де була мала інтенсивність руху. Лише по дорозі з Тростянця до Качанівки 15 км ми їхали по забутій людьми, колись асфальтованій, дорозі. 

В мене Чернігівщина в першу чергу асоціюється з непрохідними лісами, повними чорниць, але для цього треба їхати на північ. Ця ж частина області - помірний лісостеп. Нам по дорозі зустрічалися і зайці, і білки, і хижі птахи. А скільки тут було вишень і словами не передати! Гілки аж до земні хилилися! Я мабуть наїлася на рік вперед! Хоча ні, брешу, от пишу про вишні і знову хочеться. 

Додатковий транспорт 

Як не крути, але, якщо маєш в розпорядженні на все про все 2 дня, то з Києва одразу їхати до Качанівки на велосипедах - це задалеко. З громадського транспорту найбільш підходящими в цьому напрямку виявилися електрички - велики можна грузити без проблем, ходять часто, гарно зістиковуються, дешево і сердито. )) Перебираючи безліч варіантів, ми зупинилися на тому, який дозволяв нам як найраніше дістатися стартової точки і як найпізніше (в межах розумного) добратися до Києва наступного дня. 

До стартової точки в Прилуках ми їхали двома електричками: 

Київ-Московський - Ніжин (06.36 - 08.58): 

приміська електричка №6904 (Київ-Ніжин), час в дорозі 2 год. 22 хв. 

Ніжин - Прилуки (10.07 - 11.31): 

приміська електричка №6524 (Ніжин-Гребінка) - час в дорозі 1 год. 24 хв. 

Назад ми їхали теж двома електричками: 

Ічня - Бахмач-Пас. (17.31 - 18.59): 

приміська електричка №6336 (Прилуки-Бахмач) - час в дорозі 1 год. 28 хв. 

Бахмач-Пас. - Київ-Волинський (19.42 - 22.39 ): 

приміська електричка підвищеного комфорту №817Л (Ворожба-Фастів) - час в дорозі 2 год. 57 хв. 

В принципі, всіма електричками, окрім першої, було зручно їхати: людей мало, велички можна було легко поставити біля себе. А ось перша електричка з Києва залишила після себе незмиваємий слід. Провівши в ній трохи більше двох годин, я втомилася більше ніж після енної кількості кілометрів за всю поїздку. Ми сподівалися що в півсьомої ранку у святковий день вона буде майже пустою, але коли перед нами відкрилися її двері, то ми зрозуміли, що навіть допускати таку думку - це фатальна помилка. Люди майже вивалювалися з вагонів і в багатьох тамбурах вже стояли велосипеди. Але ми звикли, що будь-який громадський транспорт резиновий, тому з непробиваємим виразом обличчя нам вдалося запижуватися. Люди до самого Ніжина майже не виходили, а тільки заходили, заходили і заходили. Весь час кожен з нас стояв на одній нозі, однією рукою тримаючи велосипед, а іншою підтримуючи речі, які інші пасажири нагрузили на них для оптимізації простору. Це був єдиним неприємним моментом за всю поїздку. Вийшовши з електрички я зарікалася, що більше ніколи ноги моєї в ній не буде. Але ось вже пройшло декілька місяців і я розумію, що заради нових позитивних вражень я ладна буду і потерпіти. 

Місця 

Вже в електричці ми усвідомили, що забули телефон з загруженою картою. Спочатку було трохи стрьомно, бо маршрут навіть не намагалися детально запам’ятати. Але все виявилося набагато простіше. Майже всі пам”ятки в кожному місці знаходилися або десь при в’їзді, або на головній дорозі. Ми майже не розпитували людей, а просто крутили педалі і опинялися в потрібному місці. 

Прилуки 

Місто виявилося набагато більшим та затишнішим, ніж я його собі уявляла. В принципі, всі пам’ятки зібрані в центрі міста - це і Прилуцька фортеця з пам’ятником Мономаху, і Спасько-Преображенський собор, і Миколаївська церква, і Галаганівський арсенал. Опівдні в центрі вже відчувався святковий настрій: грали музики, відпочивали люди, але наш шлях тільки почався, тому ми не піддалися розслаблюючій атмосфері та рушили далі. 

Сокиринці 

Це невеличке село славиться своїм білосніжним 60-кімнатним палацом, який був побудований прилуцьким полковником Павлом Галаганом, а також парком навколо нього. Наразі в будівлі палацу розмістилося професійне училище, але я думаю, що це і на краще, бо навряд би знайшлися гроші підтримувати цей комплекс в належному стані. А зараз будівля побілена, купол пофарбований, травичка в парку покошена, сміття відсутнє. Якби ще й туї при в’їзді були підстрижені, то взагалі можна було б представити, що власник от-от і вийде тебе вітати. Також в палаці є кімната-музей етнографу Вересаю. Але вона була зачинена. 

Сокиринський палац

 

Тростянецький дендропарк 

Це просто ідеальне місце для катання на велосипеді! Навіть не так - це просто ідеальне місце для відпочинку! Він просто величезний. Ми, навіть, трохи заблукали там, добре, що при вході взяли мапу, а також по території розвішані схеми парку. Якщо вірити інформаційній брошурі, то площа парку складає 204,7 га. Рельєф робили штучно, отже тут є майже все - і ставки, і ліси, і гаї, і пагорби, і рівнини. Різноманіття рослинності просто приголомшує. Тут навіть екскурсії проводять і розповідають про флору/фауну та інші цікавини.

Рекомендую тут влаштовувати пікніки. Що, в принципі, ми і зробили: розляглися на травичці біля ставка і поїдали кабачкові оладки, спостерігаючи за лебедями з маленькими лебедятами. Все це задоволення коштує 20 грн. 

Так ми пікнікували

Відпочивши в дендропарку, ми були готові до останнього ривку - Качанівки. 

Качанівка 

Качанівкою ми вирішили завершити наш перший день. Тобто, ми вирішили туди доїхати, переночувати, а вже зранку досліджувати її красу. Комплекс, знову ж, має дуже величезну територію. Її започаткував цукровий магнат і все було зроблено з розмахом. В першу чергу, коли заходиш на територію, потрапляєш на господарське подвір’я, де зараз розташоване кафе, магазин, інформаційний центр, якісь адміністративні будівлі. Але саме цікаве знаходиться далі. Пройшовши подвір’я, потрапляєш на головну алею, яка веде вліво до церкви, або вправо - до палацу. Коли вперше бачиш цей палац, то виривається “Вау!”. Це - реально круто! Приємно бачити не розвалини, а відновлений палац з облагородженою алеєю, доглянутим величезним ставком. 

 

Виявилося, що це тільки ми такі малоосвічені, а так про Качанівку знають багато де в світі. Тут постійно знімають фільми, кліпи, якісь ролики - дуже розкручене місце. У вихідні дні привозять групи людей на екскурсії, або цілі сім’ї приїздять в комплекс для відпочинку та пікніку. 

Центральна алея

В середині палац відреставрований на половину: одна половинка вже красива, туди пускають, водять по експозиціям, а друга ще закрита, в процесі допрацювання. Я вже казала, що про Качанівку ми дізналися з фільму про Шевченка, який приїздив сюди до друзів меценатів Тарновських. Але не тільки він любив тут проводити час. Постійними відвідувачами також були Гоголь, Глинка, Штернберг, Врубель. Зараз у відкритій частині палацу багато кімнат присвячено якомусь конкретному відомому гостю, де демонструють його роботи або особисті речі. Глинці пощастило найбільше, у нього є своя персональна альтанка.)) Далеко не всі екскурсії та експозиції мені подобаються, але про Качанівку реально цікаво розповідали. І експозиції були якісь небанальні і різноманітні. 

Альтанка Глинки

Окремого захвату заслуговує природа. Дуже красиве поєднання води і лісу. По стежкам лісопарку можна гуляти - не перегуляти. Йдеш-йдеш і вийдеш або до дуба Гоголя, або до галявини Шевченка, або до романтичних руїн. Можна бродити цілий день і не набридне.

Вид на палац зі ставу

Великий став

Гуляючи по лісу, ми дуже довго не могли зрозуміти, що ж постійно шарудить в траві та кущах. А потім догледіли - це польові миші. Їх тут купа! Пам’ятаю, у нас колись в квартирі завелися миші (Київ! 3 поверх! Ахтунг!) і це був реальний стрес - воплі, сльози, огида. А тут ми ходили і нарадуватися не могли: “Ой, мишка! Диви-диви, туди побігла! Ой, ще одна!”, бо вони були в своїх природніх умовах і не лізли в нашу зону комфорту. 

Одна з багатьох )))

Словом, краще приїхати і побачити цю красу. І можна на одному разі і не зупинятися! 

Житло 

Так як у нас була 2-денна велопоїздка, то нам треба було десь ночувати. Насправді, вибір був не дуже великий на цьому маршртурі. Ми розглядали всього 2 варіанти - один в Тростянці, інший - в Качанівці. Ми вирішили в перший день вкатати по максимуму, а то всяке може трапитись - раптом попу так наб’ємо, що і їхати довго не зможемо.)) Отже ночували ми в Качанівці. Там пропонують декілька варіантів: кемпінг та готель з 2-, 3-, 4-, 5-місними кімнатами. Якщо чесно, то мені важко це назвати готелем. Перші мої асоціації були пов’язані з гуртожитком. Кімнати розташовані в службових флігелях, де раніше жили служки.


Готель розташований в аналогічному флігелі

На першому поверсі знаходяться душові кімнати, туалети та кухня. Кухня ніби чистенька, весь необхідних посуд є, більш детально сказати щось не можу, бо ми нею не користувалися. Більше всього засмутив душ: відсутність крючків для одягу, дерев’яний піддон. Але все це дрібниці в порівнянні з тим, як налаштовувалася вода. Ми пішли в душ паралельно і це був реальний квест зробити воду комфортної температури для обох: я додам гарячої води - в чоловічій душовій вода стає холодною і навпаки. Досвід довготривалого сумісного життя навіть через стінку допоміг нам більш-менш швидко знайти терпимий баланс.))) 
Ми знімали 2-місну кімнату за 180 грн. Вона була невеличкою та вузькою - 2 ліжка, 2 тумбочки, 1 шафа і все. Меблі різномастні, постільна білизна теж. Але, в принципі, все було чисто, сухо і комфортно. І спалося нам солодко і міцно - а це було нашої основною метою. Ми приїхали ввечері і нас попередили, що вже краще вікна не відкривати, бо комплекс знаходиться в лісі і комарі просто з’їдять. 

Харчування 

Основну їжу ми брали з дому, бо невідомо було, чи вдасться нам щось путнє знайти поїсти по дорозі чи ні. І, в принципі, це було правильне рішення. Іноді попадалися маленькі магазинчики, де можна було поповнити запаси води, купити Снікерс, або, якщо дуже пощастить, кефір або йогурт. Повноцінну їжу ми знайшли тільки в Качанівці. Там, на території господарського подвір’я, розташоване кафе-їдальня, де вибір не великий, але можна знайти і борщ, і другу страву, і компот. 

Загальна інформація 

Маршрут: Прилуки - Сокиринці - Тростянець - Качанівка - Ічня 

Тривалість: 2 дні (7-8 червня 2014) 

Відстань: 125 км

Середня швидкість: 17,3 км/год
Максимальна швидкість: 54 км/год

Витрати на двох: 

• Транспорт: 156.08 грн., включаючи купівлю багажного квитка на кожен велосипед в кожній електричці
•  Житло: 180 грн. 
•  Харчування: 125 грн. 
•  Вхід до Тростянецького дендропарку: 20 грн.
•  Вхід до Качанівського комплексу: 12 грн.
•  Екскурсія по Качанівському палацу: 20 грн. (приєдналися до групи)

Питання чернігівських лісів залишилося відкритим, тому подальше дослідження регіону далі буде. )))