Прибалтика: Естонія

Частина перша - Тарту 

Ратушна площа в Тарту

З Валмієри в Тарту ми їхали автобусом Еколайнс.
Відправлення було в 20:50, а прибуття в 22:55, тобто в дорозі ми привели 2 години 5 хвилин. Квиток коштував 7 Євро. Нам пощастило і водій нас висадив недалеко від хостелу, а не віз аж на автовокзал.
Щодо хостелу, то ми жили в “Looming Hostel”. Він себе позиціонує як еко-френдлі, де всі речі виготовлені з натуральних матеріалів, сміття сортується, а для екології душі проводяться заняття з йоги. Але я якось залишилась не в захваті від цього місця, вже не дуже і пам’ятаю чому. Пригадую, що вікна нашої кімнати виходили на терасу, де ввечері хтось тусив, а вранці займався йогою, тому для хоч якогось усамітнення доводилося постійно тримати закритими штори, і коли в мене почало збігати молоко на плиті, то адміністратори не полінилися зайти до мене і сказати про це, але не додумалися додатково зняти каструльку з вогню. Але в іншому все було нормально: гаряча вода була, можна було розплачуватися карткою, після виселення нам дозволили залишити свої речі до потрібного нам часу. За одну ніч ми заплатили 33 Євро за двомісну кімнату.

А Тарту просто чудове містечко. Це друге місто по величені в Естонії і мекка естонських студентів. Зовнішньо воно сповнене старовини, але енергетично місто дуже молоде. Найжвавішим місцем є ратушна площа, де стоїть відомий пам’ятник молодої парочки, яка цілується. За легендою двоє закоханих потрапили під дощ, хлопець заховав дівчину під парасолькою і пристрасно поцілував. В той момент вона була настільки щасливою, що забажала, щоб цей поцілунок тривав вічно. Як тільки вона про це подумала, то з неба впала стріла і перетворила їх на камінь.
В будівлі ратуші знаходиться інформаційний центр, де можна взяти карту міста.

Другим місцем по популярності є пагорб в парку Тооме, де знаходяться розвалини Домського собору Петра і Павла. З цих розвалин відкривається дуже красивий вид на місто. Ми дуже хотіли потрапити до цих розвалин, але у нас закінчилась готівка, а в касі терміналу не було. Але добра жіночка пустила нас безкоштовно, за що ми їй дуже вдячні.

Домський собор Петра і Павла

Маючи чоловіка астронома не дивно, що обов’язковим пунктом в програмі було відвідування тартуської обсерваторії. Я спочатку дуже скептично ставилась до цієї ідеї, але все виявилося набагато цікавішим, ніж я уявляла. Оскільки обсерваторія знаходиться в ценрі міста, то вона функціонує більше як музей. Світло ліхтарів заважає проводити наукові спостереження. В обсерваторії представлена дуже велика колекція старовинних телескопів, макети сонячної системи, екрани з різними відеороликами, але особисто мені сподобалася гра, де джойстиком треба на швидкість збивати метеори.)))

Музей в обсерваторії

Також нам пощастило потрапити на лекцію в маленький обсерваторський планетарій, де ми сиділи в темряві під куполом і дивилися на зоряне небо під акомпанування незрозумілою для нас мови викладача.
Квиток до обсерваторії коштував 1.6 Євро.

Тартуська обсерваторія

Взагалі в Тарту є близько 25 музеїв, але крім обсерваторії ми більше нічого не відвідували, а просто гуляли містом і насолоджувалися його красотами. Запам’ятався університет, навколо якого це місто і розбудовувалося, церква Святого Іоанна, незвичний пам’ятник батька і сина, де вони зображені одного зросту, пам’ятник Оскару Уайльду та Едуарду Вільде, бронзова свинка. Просто прекрасне місто!

Частина друга - Нарва

Нарвський замок

До Нарви з Тарту ми їхали автобусом 3 години 20 хвилин. Автобус ходить щоденно, відправляється в 17.30, прибуває в 20.50 та коштує 9 Євро.

Що я можу сказати про Нарву - це єдине місто в усій Прибалтиці, яке мені не сподобалося. Я не те що ніколи не хочу сюди повернутися, я хотіла якомога швидше з нього поїхати. Воно дуже сіре, всі будинки схожі на заводські гуртожитки, дороги перериті. Це місто навіть не рятує замок, заради якого ми сюди їхали. Розташування цього замку дуже цікаве: він стоїть на березі річки, а на другому березі, як раз навпроти, стоїть ще один замок, Івангородський, але вже російський. Російський за розмірами більший, естонський - компактніший, але в комбінації вони виглядають велично. Естонію та Росію розділяє тільки ця річка, тому не дивно, що 90% населення Нарви є російськомовним.

Іваногородська фортеця

Що порадувало в Нарві, так це умови в яких ми жили. Ми знімали кімнату в готелі “Electra”. Зовнішньо він виглядає неказисто, але в середині все було дуже і дуже добре: затишна кімната з персональною міні-кухнею, новенька ванна кімната і величезне ліжко. Напередодні у нас поцікавилися, коли б ми хотіли снідати і зранку нас чекав свіженький і гаряченький сніданок в зазначений час. Номер коштував 45 Євро.

 

Частина третя - Таллін

Як я вже казала, ми з Нарви ледь не тікали, тому вже в 15.10 сіли в автобус і поїхали до Таллінна. Через 3 години 15 хвилин, тобто в 18.25 ми вже були в естонській столиці. Квиток коштував 8.5 Євро.

Ми спланували перший вечір провести в Таллінні, потім смотатися на острів Сааремаа, і вже решту відпустки спокійно провести в столиці. Тому перше житло ми шукали як можна ближче до вокзалу і це був “Teko Hostel”. Це житло мені нагадало гуртожиток покращеного типу, з доволі пристойною двушкою з новими меблями, спільною туалетною кімнатою з рядом кабінок та спільною душовою кімнатою з кахельними перегородками. Така кімната коштувала 30 Євро.

Після повернення з Сааремаа ми вже оселилися в пристойному готельчику “Oru Hotel”, який знаходився віддалено від центру, але близько до інших пам’яток - біля величезного парку Кардіорг з його палацом, побудованим Петром Першим, та Співочим полем. Номер був дуже пристойним і коштував 39 Євро за ніч. Це було справжнім задоволенням кожен ранок ходити в центр міста через цей парк, або вздовж моря і дивитися на кораблі, а ввечері, коли ноги вже просто відвалювалися, ми під’їжджали автобусом, який зупинявся як раз біля готелю.

В Таллінні ми користувалися Tallin Card, завдяки якій ми зекономили купу грошей і подивилися стільки цікавих місць, які навіть і не мріяли побачити. Реально, коли ти заплатив один раз гроші і маєш безкоштовний доступ майже до всіх музеїв та пам’яток, то це мотивує не розслаблятися і гуляти нон-стоп. Завдяки цій картці ми також могли безкоштовно користуватися громадським транспортом та взяти одну екскурсію містом. Ми вибрали автобусну екскурсію по принципу hop-on hop-off, тобто ми могли вийти на будь-якій зупинці на маршруті, а потім продовжити екскурсію вже в іншому автобусі. Картка на 2 доби коштувала 32 Євро.

Таллінн просто фантастичний. Старе місто оточує оборонний мур, який зберігся найкраще в усій Європі і по якому можна прогулятися. Тут середньовіччя відчувається в кожному камінчику. Дуже сподобалося в підземних ходах бастіонів. Просуваючи на кожен метр, ти переживаєш певну епохи історії: то уявляєш себе лицарем, який захищає палац від нападників, то ховаєшся в бомбосховищі, то переносишся в майбутнє і гадаєш, які ще приховані ділянки підземелля вдасться віднайти.

Таллінн також суцільний музей, навіть нам з карткою не вдалося побачити і десятої частини, хоча ми і намагалися. Дуже сподобався морський музей, який розташований на чотирьох поверхах башти “Товста Маргарита”. Естетично всі експонати цікаво розставлені і тут можна ознайомитися як зі старовинним водолазним та рибальським спорядженням, знахідками з дна моря, морськими картами, так і першими дерев’яними човнами або сучасними кораблями.

Також ми з’їздили до музею під відкритим небом, який розташований прямо біля води і показує нам, як в свій час жили естонські селяни. Нас сільські халупки сильно не вразили, але було просто приємно погуляти по зеленій території і подихати морським повітрям. Недалеко від естонського “Пирогово” розташований зоопарк, який ми теж не оминули. Тваринок було багато і ніби всі здавалися задоволеними життям. )))

Хатинки на березі моря в талліннському "Пірогово"

З висоти пташиного польоту на місто можна подивитися з башти міської ратуші, або з церкви Олевісте, але найкращі панорами для ока відкриваються з ї талліннської телевежі. Телевежа розташована трохи віддалено від центру, тому не псує історичного ракурсу міста. Туристів на оглядовий майданчик, який знаходиться на висоті 170 метрів, пускають групами і слідкують, щоб кількість людей не перевищувала 100 осіб. Щоб люди не сумували, поки чекають своєї черги, на першому поверсі показують 3D кіно та знайомлять з історією та важливими подіями з життя телевежі за допомогою різноманітних відеороликів та інтерактивних експозицій. Сам майданчик, який розташований на 21 поверсі, має трохи футуристичний дизайн та місцями підлога є скляною. Хоч головою і розумієш, що не провалишся, але дуже страшно було на неї ставати, аж до запаморочення. Панорамні вікна були майже на всю стіну, щоб роздивитися щось детальніше, можна було скористатися телескопами, а інтерактивні екрани, у вигляді грибочків, розказували про об’єкти, які розташовані перед очима. Вхід до телевежі коштує 7 Євро, але власникам Tallin Card - безкоштовно. Недалеко від вежі знаходиться ботанічний сад. Прогулянка по ньому стала прекрасним довершенням вилазки у цей район міста. Добиратися сюди доволі легко: або міським автобусом (№34А, 38 або 49 - зупинка Motoklubi або Teletorn), або екскурсійним hip-on hip-off, який теж зупиняється неподалік.

Телевежа

В перший же день звернула увагу, наскільки пізно в Естонії темнішає. В час коли вже треба бачити десятий сон, на вулиці тільки сутінки. Звісно це не білі ночі, але дуже відчутно.

Хотіла б відзначити 2 заклади, які нам сподобались.
Після Литви нам здавалося, що будь-яка країна Балтії має бути пивним раєм. Начитавшись різних відгуків, ми в перший же вечір рушили в паб “Hell Hunt” (Pikk, 54). Заклад виглядав дуже демократичним, натовп різношерстий і привітний, зал постійно гудить від людських голосів, але це ніскілечки не дратує. А які там були часникові грінки, мммм... Пива насправді багато, воно різноманітне, смачне, але як не крути, Литва своїми лаврами не поступиться.
А другий заклад “Olde Hansa” (на Ратушній площі) - ідеальний для відчуття естонського середньовіччя: дерев’яні довгі столи через весь зал на першому поверсі, а-ля для простого люду, ті ж самі старовинні меблі, але більш компактні - для вельмож на другому поверсі, живий вогонь у каміні та освітлення свічками, гобелени та розписи на стінах, аутентична музика та офіціанти в народних костюмах, пиво в глиняних келихах… Вміють же вони налаштувати на потрібний лад! Страви ситні і смачні, навіть від простого читання меню вже слинки починали текти… І пиво буле особливе - темне, тягуче, зварене на травах.

Один із залів в Olde Hansa

Заключна частина - Сааремаа

І останнім нашим пунктом прибалтійської подорожі був найбільший естонській острів Сааремаа. Тут ми хотіли не просто подивитися замок в Курессааре, а й покататися на велосипедах. Автобуси в цьому напрямку ходять майже кожну годину. Ми виїхали зранку в 7.50, а вже опівдні були в центральному місті - Курессааре. Отже дорога зайняла 4 години 10 хвилин і квиток коштував 15 Євро. Назад автобуси ходять з такою ж частотністю і по тій же ціні. Певну частину дороги треба переправлятися поромом, де можна помедитивути на хвилі, погодувати чайок, або ж самому перекусити.

В Куррассааре всі про всіх все знають. Приїхавши, ми не застали власника будинку на місці, але розказавши про нашу біду в інформаційному центрі, приємна дівчинка швидко знайшла його номер телефону, сама подзвонили і попросила мерщій нас забрати. Житло у нас було чудовим: апартаменти у приватному будинку, неподалік від вокзалу та замку, новий ремонт, гарна сантехніка, велике зручне ліжко, необхідний посуд і чай з кавою. Називається “Arno Apartments” і проживання коштувало 30 Євро за добу.

Першим же ділом ми побігли в прокат, де нам підібрали більш-менш адекватні велосипеди і в напуття сказали магічну фразу, що найбільша горка - це вітер. Дуже скоро ми зрозуміли що це означає. Хоч місцина була і рівнинна, але вітер просто зносив, педалі крутилися через силу, а десь на середині шляху і взагалі почалася злива. Комусь може здатися, що нам не пощастило, але для мене це був один з найромантичніших моментів в житті: ліс, злива, вдалечині маячить самотня хата, а ми ховаємося під козирком для поштових скриньок і їмо копчені курячі ніжки, передбачливо куплені заздалегідь в магазині. ))) Острів просто призначений для активного відпочинку: хати розташовані багато кілометрів один від одного, сусідів днем з вогнем не відшукаєш; навкруги дрімучий ліс, який впирається в Ризьку затоку - весь час здавалося, що за нами спостерігають лосі; і при всій цій нетронутості, навіть в хащах, доріжки покриті мілким гравієм!!!

На березі Ризької затоки

Всюди по острову, за декілька кілометрів до населеного пункту, починається окрема велосипедна доріжка. Але кинулося в очі, що сааремарці більше надають перевагу скандинавській ходьбі, а не їзді.

 

Основною пам’яткою Курессааре є середньовічний єпископський замок, який найкраще зберігся в усій Балтії. В середині зібрані як експозиції історичного, так і природознавчого музею. Тут можна легко загубитися на декілька годин і все це задоволення коштує 5 Євро.


Курессаарський замок

Ось тільки з їжею тут виявилося туго. Ввечері, особливо у вихідний день, вибір закладів дуже обмежений. Напроти ратуші нам приглянулася дуже оригінальна споруда, яка виявилася єдиною і неповторною в своєму роді Важнею, а наразі пабом. Але яким би не був цікавий зовнішній вигляд і інтер’єр, кухня нас засмутила. Таких маленьким порцій і такої нецікавої закуски до пива ми ніде в усій Прибалтиці не зустрічали.

Але ні, все ж таки радісне гастрономічне відкриття на острові ми зробили - і ним виявився ХОЛОДЕЦЬ, який просто продається в магазині в судочках різних об’ємів. Я звикла цю страву коштувати по якимсь дуже особливим святам, і далеко не по всім, тобто дуже рідко. А тут просто серед білого дня, в звичайний вихідний день травня, бери і їж!!! Кайф! Люди на нас з цікавістю дивилися, як ми не припиняючи посміхатися, топтали його за обидві щоки на автобусній зупинці.

На цьому наша прибалтійська подорож закінчилася. Вона була казковою! І якщо в мене випаде нагода її повторити, я не роздумуючи це зроблю, бо ще багато чого залишилось небаченого, а те що ми відвідали варте повторної уваги.

Тут можна прочитати, як ми взагалі зібрались в Прибалтику, як почали нашу подорож в Литві, а продовжили в Латвії.