Частина перша - Тракай
Ми приїхали до Вільнюса рано зранку, тому вирішили закинути речі в хостел і одразу поїхати до Тракаю. Це – фантастичне містечко, яке знаходиться в 30 км від Вільнюса і славиться своїми озерами та острівним замком. Всього в місті є близько 8 пам’яток, які розташовані вздовж центральної вулиці, отже пропустити щось просто неможливо! Але перлиною, як не крути, є ЗАМОК! Просто заради нього варто приїхати в Литву. Він не відрізняється ні габаритами, ні специфічною архітектурою, але в сукупності з пейзажом – це щось! Блакить води в оточенні лісу, місточки та красень з червоної цегли по центру - важко очі відірвати!
 |
| Цетральний вхід до Тракайського замку |
Їх можна купити на кожному кроці, ціна питання в районі 4-6 літів, в залежності від начинки.
Ми знайшли найкраще місце для дегустації пиріжків – запливли на катамарані вглиб озера, гойдалися на хвильках, любувалися замком та тішили свій шлунок!
 |
| Палац Тишкевечів як раз навпроти Тракайського замку |
Офіційний сайт Тракаю - http://www.trakai.lt/
Інформаційний центр знаходиться за адресою - Vytauto g. 33 (це все на тій же головній вулиці, так що не пропустите)
З Вільнюса до Тракаю ходять як автобуси, так і електрички. Різниці по вартості та тривалості поїздки майже немає, просто автобуси ходяться частіше
Автобус - 35 хв, 6 літів
Електричка - 35 хв, 5,8 літів
Розклад руху можна подивитися на наступних сайтах:
Сайт литовської залізниці - http://www.litrail.lt
З Вільнюса до Тракаю ходять як автобуси, так і електрички. Різниці по вартості та тривалості поїздки майже немає, просто автобуси ходяться частіше
Автобус - 35 хв, 6 літів
Електричка - 35 хв, 5,8 літів
Розклад руху можна подивитися на наступних сайтах:
Сайт литовської залізниці - http://www.litrail.lt
Автовокзал Вільнюса - http://www.autobusustotis.lt/ru
Ну і просто щоб орієнтуватися в цінах – катамаран коштував 20 літів за годину.
Частина друга - Каунас
 |
| Одна з центральних вуличок Каунаса |
Наступного дня ми відвідали Каунас. Батьки в роки своєї молодості відвідували це місто і ділилися своїми приємними враженнями про нього – про вулиці, які милися у 7-ій ранку, про підвальні паби зі смачним пивом, про незвичну для радянського ока архітектуру. Отже, Каунас був «must see» в нашій програмі.
Так як автобусами в Литві ми вже користувалися, то вирішили спробувати на смак електричку. І не пожалкували! Я розумію, що я просто відстала від світу і мало була в Європі, але двоповерхова комфортна електричка з вай-фаєм мене вразила.
Після тихого Тракаю Каунас вже здавався ледь не мегаполісом. І не дивно, бо це друге за величиною місто в Литві. Одразу ж на вокзалі ми знайшли інформаційний центр, отримали настанови в якому напрямку рухатися і пішли досліджувати місто. Хоч всі пам’ятки і розташовані компактно, але ми догулялися до гулу в ногах.)))
В інтернеті вже багато написано про історичні пам’ятки цього міста, тому просто зазначу, що запам’яталося найбільше:
Кафедральний Собор Св. Петра та Павла. Він вразив своєї величчю і молоддю на його сходах – тут зустрічаються як солодкі парочки, так і неформали, щоб пограти на гітарі та поспівати пісень. Відчувається простота і комфорт.
Так як автобусами в Литві ми вже користувалися, то вирішили спробувати на смак електричку. І не пожалкували! Я розумію, що я просто відстала від світу і мало була в Європі, але двоповерхова комфортна електричка з вай-фаєм мене вразила.
Після тихого Тракаю Каунас вже здавався ледь не мегаполісом. І не дивно, бо це друге за величиною місто в Литві. Одразу ж на вокзалі ми знайшли інформаційний центр, отримали настанови в якому напрямку рухатися і пішли досліджувати місто. Хоч всі пам’ятки і розташовані компактно, але ми догулялися до гулу в ногах.)))
В інтернеті вже багато написано про історичні пам’ятки цього міста, тому просто зазначу, що запам’яталося найбільше:
Кафедральний Собор Св. Петра та Павла. Він вразив своєї величчю і молоддю на його сходах – тут зустрічаються як солодкі парочки, так і неформали, щоб пограти на гітарі та поспівати пісень. Відчувається простота і комфорт.
 |
| Собор Петра та Павла |
Музей Чюрльоніса. Вразила не сама будівля музею, а роботи цієї людини. До поїздки я навіть і не знала про існування такого художника та композитора, але побачивши в інтернеті всього пару робіт, я загорілася. Мені в його роботах сподобалося абсолютно все – кольори, мотиви, глибина. Кожен відчує і побачить в них своє, але я наполегливо рекомендую відвідати галерею. Вартість квитка – 6 літів.
Костел Воскресіння Христа. Це місце запам’яталося тим, що найменше сподобалося. Я не вважаю себе релігійною людиною і заходжу в церкви/собори/костели, щоб подивитися розписи стін, відчути якусь енергетику. Бувають місця, з який хочеться одразу втекти, а бувають такі, де почуваєш себе дуже комфортно і спокійно – хочеться посидіти, послухати, подивитися… А в цьому костелі я нічого не відчула. Зовсім нічого! Прямокутна будівля біла як ззовні так і з середини – голі стіни, ніякої гри кольорів, ніякої душевності.
Костел Воскресіння Христа. Це місце запам’яталося тим, що найменше сподобалося. Я не вважаю себе релігійною людиною і заходжу в церкви/собори/костели, щоб подивитися розписи стін, відчути якусь енергетику. Бувають місця, з який хочеться одразу втекти, а бувають такі, де почуваєш себе дуже комфортно і спокійно – хочеться посидіти, послухати, подивитися… А в цьому костелі я нічого не відчула. Зовсім нічого! Прямокутна будівля біла як ззовні так і з середини – голі стіни, ніякої гри кольорів, ніякої душевності.
 |
| Каунаський замок |
Корисна інформація
Інформаційний центр знаходиться на залізничному вокзалі.
З Вільнюса можна доїхати як на автобусі, так і на електричці. Знову ж, тривалість поїздки і вартість квитка майже не відрізняється.
Автобус - 1.40 хв, 18 літів
Електричка - 1.15-1.50 хв, 16-18 літів
В місті можна покататися на коротенькому фунікулері за 1 літ в одну сторону.
Інформаційний центр знаходиться на залізничному вокзалі.
З Вільнюса можна доїхати як на автобусі, так і на електричці. Знову ж, тривалість поїздки і вартість квитка майже не відрізняється.
Автобус - 1.40 хв, 18 літів
Електричка - 1.15-1.50 хв, 16-18 літів
В місті можна покататися на коротенькому фунікулері за 1 літ в одну сторону.
Частина третя – Вільнюс
 |
| Вільнюс з висоти |
Вільнюс був основним місцем нашого перебування в Литві. Тут ми жили (коректніше сказати, ночували), харчували і смакували ПИВО. Це для мене було справжнім відкриттям. Тобто я знала, що Прибалтика славиться своїм пивом, але я не думала, що тут таке його різноманіття. Якщо людина не любитель архітектурно-історичних красот, то вона може їхати в Литву просто як в пивний тур, так само як в Грузію – у винно-гастрономічний.
Заразом і пораджу пару пивних місць.
На першому місці стоїть Bambalyne (Stiklių g. 7). Це місце вважається як пабом, так і магазином. Знаходиться воно у підвальному приміщенні і вже спускаючись сходами ми наштовхнулися на ящики пива. Опинившись в середині очі як розбіглися від кількості вибору, так і не могли зібратися до купи. Представлено біля 80 видів різноманітного пива, і що саме приємне, воно не заводське, а з маленьким місцевих броварень. Окрім стандартного набору – світле, темне, пшеничне, тут можна скуштувати і більш екзотичні види – з волоським горіхом, малиною, конюшиною тощо. Я думаю, що забаганки навіть самого вибагливого відвідувача були б тут задоволені. Мені дуже сподобалось оформлення пива – великі скляні пляшки, закупорені корком (основний літраж трохи незвичний для нас – 0,75 або 1 літр), оригінальні етикетки. До пива можна взяти як сирні, так і м’ясні закуски, які поставляються до закладу з маленьким ферм. Ціни коливаються в районі 12 літів за літр пива.
Хоч і були ми у Вільнюсі тільки три вечори, але заходили в цей заклад двічі – він просто манить до себе! Також спочатку купили татам місцевого пива у подарунок, але через те, що все пиво не пастеризоване і термін придатності не дуже довгий, нам довелося його випити ще на півдорозі до України, про що особисто я не шкодую. А татусі будуть пити естонське!
Другий пивний заклад, який можна порадити - це Alaus Namai (Alberto Goštauto g. 8). Заклад розташований на березі річки біля інституту, отже не дивно, що тут тусується багато студентів. Місцина гучна, весела і кількість пива радує. Якщо в Bambalyne пропонували тільки місцеве пиво, то тут також можна було знайти і імпортоване. Але за таким пивом я краще поїду в країну, звідки його привозять!))) Середня ціна на пиво – 5 літів.
І останнє місце де ми коштували пиво – це Snekutis (Sv.Stepono 8). Нам його порадила хазяйка хостелу. Дуже такий своєрідний заклад. Любителям красивих інтер’єрів нема що тут робити - темні стіни, місцями липкі дерев’яні столи… А ось любителям смачно попоїсти і випити гідного пива - велкам! І по кількості вивішених купюр на барі одразу можна зробити висновок, що все ж таки люди з усього світу розставляють правильно пріоритети. Серед найменувань пива можна знайти унікальні експонати маленьких виробників, а кухня представлена національними стравами. Відкриттям для нас була своєрідна закуска до пива - горох зі шкварками. Горох круглий, цілий, в міру пряний, подається в невеличкій глибокій тарілці і їсти його треба чайною ложкою. Я ніколи не думала, що таке поєднання гороху і пива можливе, але повірте, воно того варте.
Якщо чесно, то після цієї подорожі по Прибалтиці я для себе по-новому відкрила горох. Виявляється це не тільки гороховий суп! ))) Навіть привезла з собою декілька пачок, бо вдома мені на очі ніколи не попадався небитий горох, який не розварюється.
Ціна за келих пива складала 4 літи.
Заразом і пораджу пару пивних місць.
На першому місці стоїть Bambalyne (Stiklių g. 7). Це місце вважається як пабом, так і магазином. Знаходиться воно у підвальному приміщенні і вже спускаючись сходами ми наштовхнулися на ящики пива. Опинившись в середині очі як розбіглися від кількості вибору, так і не могли зібратися до купи. Представлено біля 80 видів різноманітного пива, і що саме приємне, воно не заводське, а з маленьким місцевих броварень. Окрім стандартного набору – світле, темне, пшеничне, тут можна скуштувати і більш екзотичні види – з волоським горіхом, малиною, конюшиною тощо. Я думаю, що забаганки навіть самого вибагливого відвідувача були б тут задоволені. Мені дуже сподобалось оформлення пива – великі скляні пляшки, закупорені корком (основний літраж трохи незвичний для нас – 0,75 або 1 літр), оригінальні етикетки. До пива можна взяти як сирні, так і м’ясні закуски, які поставляються до закладу з маленьким ферм. Ціни коливаються в районі 12 літів за літр пива.
Хоч і були ми у Вільнюсі тільки три вечори, але заходили в цей заклад двічі – він просто манить до себе! Також спочатку купили татам місцевого пива у подарунок, але через те, що все пиво не пастеризоване і термін придатності не дуже довгий, нам довелося його випити ще на півдорозі до України, про що особисто я не шкодую. А татусі будуть пити естонське!
Другий пивний заклад, який можна порадити - це Alaus Namai (Alberto Goštauto g. 8). Заклад розташований на березі річки біля інституту, отже не дивно, що тут тусується багато студентів. Місцина гучна, весела і кількість пива радує. Якщо в Bambalyne пропонували тільки місцеве пиво, то тут також можна було знайти і імпортоване. Але за таким пивом я краще поїду в країну, звідки його привозять!))) Середня ціна на пиво – 5 літів.
І останнє місце де ми коштували пиво – це Snekutis (Sv.Stepono 8). Нам його порадила хазяйка хостелу. Дуже такий своєрідний заклад. Любителям красивих інтер’єрів нема що тут робити - темні стіни, місцями липкі дерев’яні столи… А ось любителям смачно попоїсти і випити гідного пива - велкам! І по кількості вивішених купюр на барі одразу можна зробити висновок, що все ж таки люди з усього світу розставляють правильно пріоритети. Серед найменувань пива можна знайти унікальні експонати маленьких виробників, а кухня представлена національними стравами. Відкриттям для нас була своєрідна закуска до пива - горох зі шкварками. Горох круглий, цілий, в міру пряний, подається в невеличкій глибокій тарілці і їсти його треба чайною ложкою. Я ніколи не думала, що таке поєднання гороху і пива можливе, але повірте, воно того варте.
Якщо чесно, то після цієї подорожі по Прибалтиці я для себе по-новому відкрила горох. Виявляється це не тільки гороховий суп! ))) Навіть привезла з собою декілька пачок, бо вдома мені на очі ніколи не попадався небитий горох, який не розварюється.
Ціна за келих пива складала 4 літи.
 |
| Церква Святого Миколая |
Ну звісно ж, що за пивом не треба забувати і про красоти Вільнюса. Чомусь мені це місто нагадує Київ - воно так само розташовано на пагорбах, багато зелені і церков. З висоти пташиного польоту це все можна оглянути біля президенського палацу, з вежі Гедімінаса та артилеристського бастіону. На гору Гедімінаса можна піднятися скориставшись фунікулером (2 літи туди-назад), а вхід до самої вежі коштував 5 літів.
 |
| Вежа Гедімінаса |
Центр зітканий з оригінальних вуличок, кожна з яких має свій неповторний характер. Ось, наприклад, вулиця Пілес, тобто Замкова, яка є найстарішою вулицею міста і в свій час поєднувала князівський палац з Ратушею. Пройшовшись по ній можна побачити і Кафедральну площу, і костел Святих Іоанів, і дзвіницю костелу Вільнюського університету, і Пятницьку церкву і оригінальний будиночок, прикрашений різноманітними кольоровими чайниками.
 |
| Ось і чайнички |
Або, наприклад, вулиця Скапо, яка стала популярною лише завдяки своїй ширині - 1,98 м, тобто вона є найвужчою вулицею Вільнюса. Особливої уваги заслуговує вулиця Літераторів, на якій можна загубитися не на одну годину. Стіни цією вулиці прикрашені маленькими інсталяціями, які присвячені литовським літераторам. Кожна інсталяція - це маленький концептуальний шедевр.
 |
| Вулиця Літераторів |
Ну і звісно ж треба обов’язково завітати в неординарний район Ужупіс - колиску митців. В 1997 році тут була проголошена Незалежна Республіка Ужупіс, яка наразі має свою конституцію, прапор, армію, валюту. Якщо переткнути кордон в День Незалежності Ужупіса (1 квітня), то можна при бажанні отримати штамп в паспорт. Конституція має 41 статтю та є викарбуваною на видному місці на стінах кафе та перекладеною різними мовами. Ужупіс, як на мене, виглядав якось занедбано і, в принципі, привабив мене лишень своєю оригінальністю по факту.
На цьому наша трьохденна мандрівка по Литві закінчилася і ми рушили до Латвії.
До речі, всі три дні ми мешкали в чудовому хостелі “Home Made House”. Він ідеально розташований між залізничним вокзалом та центром міста, як раз навпроти церкви Всіх Святих. В хостелі є як двомісні так і багатомісні кімнати, зі зручними матрацами та великими шухлядами, в які влазять всі речі та які закриваються на ключ. Ми жили в кімнаті призначеній для 4 людей і платили 40 літів з людини за ніч. Але звісно, що атмосферу в будь-якому місці роблять господарі. Тут нас приймала дівчина Ліна - справжня палочка-виручалочка. Вона нам надала всю необхідну інформацію: як добратися до Тракаю або Каунаса, де краще поміняти гроші, що обов’язково треба відвідати, де найсмачніше пиво тощо. І вона нас гостинно пригощала вином, холодником (холодний суп з буряка та кефіру) та шакотісом (традиційний торт з яєчного тіста, який печеться на відкритому вогні та чимось схожий на ялинку).
І щоб довго не шукати, ось тут можна прочитати продовження нашої мандрівки в Латвії та Естонії, а також невеличкі узагальнення.
На цьому наша трьохденна мандрівка по Литві закінчилася і ми рушили до Латвії.
До речі, всі три дні ми мешкали в чудовому хостелі “Home Made House”. Він ідеально розташований між залізничним вокзалом та центром міста, як раз навпроти церкви Всіх Святих. В хостелі є як двомісні так і багатомісні кімнати, зі зручними матрацами та великими шухлядами, в які влазять всі речі та які закриваються на ключ. Ми жили в кімнаті призначеній для 4 людей і платили 40 літів з людини за ніч. Але звісно, що атмосферу в будь-якому місці роблять господарі. Тут нас приймала дівчина Ліна - справжня палочка-виручалочка. Вона нам надала всю необхідну інформацію: як добратися до Тракаю або Каунаса, де краще поміняти гроші, що обов’язково треба відвідати, де найсмачніше пиво тощо. І вона нас гостинно пригощала вином, холодником (холодний суп з буряка та кефіру) та шакотісом (традиційний торт з яєчного тіста, який печеться на відкритому вогні та чимось схожий на ялинку).
І щоб довго не шукати, ось тут можна прочитати продовження нашої мандрівки в Латвії та Естонії, а також невеличкі узагальнення.
Немає коментарів :
Дописати коментар