Лондон колись здавався недосяжною далекою мрією. А потрапити до нього виявилося для нас простіше ніж на “Лебедине озеро” в Києві. 10 хвилин на пошук вигідних квитків на WizzAir, 1 безсонна ніч на підготовку документів у посольство, пару днів на обдумування маршруту та інші організаційні моменти. Про це все я опишу окремо, а зараз хочу порадити пару місць, які варто не проґавити. Ми - щасливі люди: у нас був цілий тиждень суто на Лондон, ми намотували ногами до 30-ти кілометрів щоденно. Але сказати, що ми вивчили і побачили Лондон вздовж та поперек, то ні, тижня замало. Але комусь може перепасти менше часу, тому я склала ТОП-11, куди треба податися в першу чергу. Отже, погнали!
1. Подивитися на Лондон з висоти пташиного польоту
В Лондоні є немало місць звідки все видно, але б я виділила Sky Garden на висотці та Собор Св. Павла. Якщо в собор вхід платний (а він того вартий), то в Sky Garden можна попасти безкоштовно за попереднім записом. Але записуватися треба реально заздалегідь, мінімум тижня за 2, бо бажаючих безліч, а дах не гумовий. Ще багато хто поціновує колесо огляду London Eye, але як на мене, то воно поступається перед першими двома як видами, так і ціною.
 |
| Sky Garden зсередини |
2. Позависати у лондонських пабах
Оооо, паби - це окрема тема! Це для мене стало певним відкриттям, я якось була не готова до побаченого. Щовечора (окрім неділі) після 18:00 повністю всі паби стають забитими. Але те що робиться в середині, то фігня, саме цікаве - це ззовні. Вся територія навколо пабів в радіусі 3-5 метрів заповнена людьми, які попивають пивко та відпочивають після робочого дня.
 |
| Кінець робочого дня - час розслабитись |
Саме в Лондоні я зрозуміла суть пабу як ‘public house’, де люди збираються не побухати, а поспілкуватися та насолодитися келихом-двома смачного напою. До речі, посміхнуло, як на пляшках пива вказана рекомендована норма вживання: для чоловіків - не більше 3-4 пляшок на добу, для жінок - не більше 2-3. Ну і відповідна тижнева норма. Словом, я зрозуміла, що я - слабачка! :-)
Ми відвідували в основному рекомендовані друзями заклади і про жодне місце не пожалкували. Ділюсь списком і з вами:
BrewDog bar - їх декілька по місту, так що легко можна знайти якийсь поблизу себе;
Ye Olde Cheshire Cheese - один з найстаріших пабів Лондона;
Euston Tap - 2 окремі вежі, одна з яких спеціалізується по пиву, а інша по сидру. Сидрова вежа нам більше припала до душі;
Honest Burgers - нам його радили як місце з найкращими бургерами Лондона (підтверджуємо, дуууже смачно), але й без цікавого пива тут теж не обійшлось.
Ходіть, коштуйте, насолоджуйтесь, але не кажіть, що не попереджала, що після 18:00 шанси притулити дупцю наближується до нуля.
Ціни на пиво в пабах різняться, але в середньому по палаті десь виходить 5-5,50 фунтів за пінту.
Ну раз вже заговорила про ціни, то в магазинах пляшка пива коштує до 2 фунтів.
3. Відвідати королівську обсерваторію Грінвіч
Коли в тебе чоловік астроном, то хочеш не хочеш такі місця входять в культурну програму. Але і без цього фактора Грінвіч заслуговує особливої уваги. Мінімум на півдня! Добиратися дуже легко. Це раніше Грінвіч був просто селом, потім передмістям, а зараз - це ледь не центральний округ Лондона. З Aldgate ми їхали на Собачий острів на 135-ому автобусі до зупинки Island Gardens. А потім ще 370 метрів по пішохідному тунелю під Темзою і на місці! Також сюди можна дістатися або на метро DRL (до станції Island Gardens або Cutty Sark), або ж на кораблику Thames Clipper.
Ми ж першим ділом побігли дивитися на нульовий меридіан та слухати цікаві історії про походження часу. Збагнути навіть важко, який складний шлях пройшов такий ніби буденний часовимір. Досі дивуюся силі людського розуму.
Але й окрім обсерваторії тут є ще на що подивитися:
- старовинний корабель Cutty Sark 19-го століття, на якому британці возили чай з Індії. Але не це саме цікаве в ньому. Цей кліпер вважався самим швидким парусним судном, він в день міг пройти понад 550 км. Його рекорд - від Шанхаю навколо Африки до Лондона за 107 днів!
- національний морехідний музей та будинок королеви по два крила однієї будівлі;
- військово-морський коледж з просторими внутрішніми дворами та чудовим видом на сучасний Собачий острів;
- старовинні вулички Грінвіча з букіністичними лавками, пабами та церквушками;
- величезні парки з золотим листям та ручними білками.
Робочі години та вартість квитків на всі атракції можна подивитися на офіційному сайті Грінвіча.
4. Насолодитися парками та садами Лондона
Їх тут безліч і вони просто шикарні. Доглянуті, величезні, обов'язково з якимось водоймищем.
Купа різноманітних квітів та дерев - білкам просто роздолля. А стільки різних птахів я тільки в зоопарку бачила: і качки, і чайки, і папуги, і галки, і пелікани, і ще купа таких, які я не знаю як і називаються. Парки займають майже 300 гектарів в серці Лондона і зробивши тільки 10 кроків вглиб, попадаєш в зовсім інший світ: без поспіху та метушні.
Дуже сподобалося, що майже всі доріжки в парках розділені на пішохідні та велосипедні. Можна спокійно ходити роззявивши рота і не боятися попасти під колеса. Нам пощастило побувати і в Гайд парку, і Ріджентс парку, і в Кенсінгтонських садах, і в Кью Гарденс. Ми везунчики і деякі ми відвідували мінімум двічі, чого і вам бажаємо.
5. Відвідати Собор Святого Павла
Ми його між собою називали “Без Петра, але з Павлом”. :-) Я вже радила цей собор, як прекрасну оглядову точку Лондона, але повірте, в середині він, напевно, ще кращий ніж вид з нього. Хоч це вже і четверта його варіація, але кожен наступний майстер намагався не впасти обличчям в бруд перед своїми попередниками. Ну а з тим, що останнім був відомий Рен, то тут стає і так все зрозуміло.
Якщо навіть дуже втомлені, не полінуйтесь піднятися на 3 галереї собору. 259 сходинок і попадаєш в Галерею шепоту, де приклавши вухо до стіни можна почути все що говорять пошепки на протилежній. Саме з цієї галереї можна добре розгледіти фрески на куполі. Якщо одразу піднятися на 378 сходинок, то попадаєш в Кам'яну галерею, звідки відкривається чудовий вид на місто. А подолавши 530 сходинок піднімаєшся в Золоту галерею на висоту 85 метрів від землі і ледь не злітаєш.
Всім відвідувачам надаються аудіо-гіди на різних мовах (російська включно), так що можна послухати дуже багато інформації про кожен елемент, який зацікавить. Також всі бажаючі можуть спокійно послухати службу.
6. Покататися на двоповерховому автобусі
І краще всього в першому ряду на другому поверсі. А ще краще виловити саме той старенький Рутмастер, який став символом, з яким асоціюється Лондон. Саме ці автобуси не мали дверей і пасажири могли спокійно заходити/виходити на світлофорах, перехрестях, пробках. Декілька років тому майже всі їх замінили на сучасні моделі, залишивши всього декілька штук на “історичних маршрутах” 9 чи 15.
Історичними вони називаються тому, що проходять через основні цікавини міста. Ось, наприклад, 15-ий автобус йде від Тауера через собор Св. Павла до Трафалгарської площі. Ці автобуси навіть не модернізували автоматами для оплати проїзду: у кондуктора є портативний, через який він сам списує кошти з вашої картки.
7. Сходити у Вестмінстерське абатство
Це місце бере усвідомленням, що це церква королівської сім'ї і всі важливі події відмічалися, відмічаються і будуть відмічатися саме тут. 16 королівських пар тут вінчалося, з останніх це Кейт Міддлтон та принц Вільям, майже всі тут коронувалися, в тому числі і Єлизавета II, тут відбувалася похоронна церемонія принцеси Діани. До речі, про захороніння. Бути похованим тут вважається найвищою національною почестю в Англії і наразі на території абатства розташовано біля 3000 тисяч поховань. Але цей факт вже на любителя. Але будьте готові ледь не на кожному кроці зустріти надгробок. Ну готика є готика, як не крути. :-)
Однією з основних реліквій Вестмінстера також вважається трон, на якому коронували всіх королів та королев. Під сидінням трону зараз зіяє пусте місце, де має лежати “каміння долі” з Шотландії. Ходить така легенда, що каміння може відрізнити справжнього короля від шахрая, і в разі обману воно розколеться зі страшним звуком. Це Скунське каміння не завжди мало лежати під цим троном, бо воно все ж таки шотландське, але після її підкорення, каміння віджали. В 1328 році після підписання мирного договору Англія мала б повернути скарб, але зробила це тільки через 6 століть. Шотландія на радощах пообіцяла позичати каміння на решту майбутніх коронацій.
8. Повболівати за справжній англійський футбол
У Сергія прям мулька була, що поїздка без футболу буде на та. А мені головне дома не сидіти, футбол - то футбол! :-)
Незважаючи на те, що в самому Лондоні 15 професійних клубів і кожен з них має свій стадіон, а нерідко і декілька, про квитки варто задуматися заздалегідь.
Під час нашого перебування в суботу грали Chelsea - Leicester City, Arsenal - Swansea, Crystal Palace - West Ham United в рамках прим’єр-ліги, окрім цього в рамках EnglishChampionship відбувався матч QPR - Reading FC, та ще з десяток інших поєдинків в менших за рангом професійних лігах англійського футболу. На Челсі та Арсенал найдешевші квитки коштували 90 фунтів і всі вони були розкуплені за пару перших днів. Щоб потрапити на Крістал Пеліс, треба обов'язково бути членом фан-клубу. Квитки на матчі третьої та четвертої ліги за рангом майже не відрізняються по ціні від квитків на Championship, це десь приблизно 20-25 фунтів, тому матч QPR - Reading FC виявився найкращою для нас альтернативою, бо і назви нам були знайомі, і самим командам нерідко щастило потрапляти до прем'єр-ліги. Квитки ми купляли онлайн, зареєструвавшись на сайті QPR.
Сам стадіон знаходить в другій лондонській зоні, серед житлового масиву таун-хаусів. Вмістимість стадіону складає 18 тисяч місць. В день матчу пропустити його майже неможливо, головне влитися в потік людей. Біля кожної пивнухи стоять патрульні, які контролюють, щоб ніхто не втрачав людську подобу. Вболівальники доволі привітні, співають пісні, димовухи не кидають, морди не б'ють - ех, британський футбол вже не той! :-) Звісно вболівальників противників після матчу ті ж патрульні і супроводжували до автобусів, але я і на бачила, щоб їх хтось намагався зачіпати, навіть образливі слова в спину не кричали. В мене склалося враження, що футбольні матчі ледь не дорівнюються походу до церкви, де можна з сусідами зустрітися, всі плітки розказати, разом пивка випити. До речі, їсти-пити можна тільки до входу на сектори, тому можна не боятися, що хтось в пориві емоції тобі на голову щось розіллє, чи насінням обплює.
9. Погуляти в Тауері
Чим тільки він не був, і фортецею, і палацом, і арсеналом, і в'язницею, і монетним двором, і скарбницею, і обсерваторією, і навіть зоопарком.
В часи правління Єлизавети I відвідувачі мали або платити гроші за вхід, або приносити з собою кішку чи собаку, щоб було чим годувати левів. Наразі звірів тут нема, окрім 6 величезних воронів, які вільно розгулюють по території і періодично залякують відвідувачів. Згідно легенді, коли ворони залишать Тауер, тоді прийде кінець британській імперії. Тому британці себе підстраховують і періодично підрізають птахам крила.
Мене дуже вразила королівська скарбниця. Я не вважаю себе сорокою, яка кидається на все блискуче, але справжні скарби змушують шкіру покриватися мурашками. Дуже розумно побудована експозиція: в перших залах надають детальний опис коштовностей, з чого зроблено, хто і коли їх носив чи носить, в чому вся сіль, а потім БАХ - і ось вони. В голові вже є вся потрібна інформації і ти просто їздиш по стрічці, з очима розміром з блюдце, і дивишся-дивишся-дивишся ні на що не відволікаючись.
Також на території є дуже багато споруд, які пронизані кривавими історіями і легендами. Але не тільки мертвим тут раді, ось, наприклад, зараз на території Тауера знаходиться житловий будинок королеви, в якому б вона жила, якби захотіла. :-)
До речі, в Тауері можна поспостерігати зміну караулу і не обов'язково для цього товпитися перед Букінгенським палацом. Плюс, кінну зміну караулу теж можна побачити в менш людному місці, а саме біля палацу Уайтхол.
Всю інформацію про Тауер можна почерпнути з офіційного сайту, ціна питання - 25 фунтів.
10. Прогулятися в неділю по ринкам
Мені самій дико, що я це рекомендую, бо ненавиджу ринки всім нутром. Більше ніж вони мою енергію ніщо так не висмоктує. Але якщо потрапити в потрібне місце, то задоволення гарантовано. Купа ароматної виїзної їжі, музиканти, антикваріат - просто ходи і вдихай на повні груди. Моїм фаворитом став Columbia Market на однойменній вулиці.
Це просто квітковий рай! Уявіть, ціла вулиця на цілий день тоне в квітах. Стільки фарб та різноманіття я ще ніколи в своєму житті не бачила. А люди всі по ньому ходять щасливі з ахами та охами!
11. Побачити на власні очі Стоунхендж
Так, це баян, видовища всього на 15 хвилин, але воно того варте. Навіть якщо просто для галочки.
Звісно Стоунхендж знаходиться не в самому Лондоні і до нього їхати біля двох годин, але простіше всього добиратися саме зі столиці. Я спочатку продумувала варіанти, як дістатися до місця самостійно, але зрозуміла, що гра не варта свічок. Більше геморою, ніж зекономлених коштів. Тому ми просто взяли екскурсію на півдня суто до Стоунхенджу в туристичному центрі. В 9 ранку виїхали, о 3-ій повернулися. Вартість 45 фунтів/людина.
Звісно до каміння близько не підійти, руками не потрогати, можна просто походити по колу, слухаючи аудіо-гід, але нам було приємно це робити. І бутерброди з видом на таку загадкову пам'ятку просто на ура заходили. На огляд закладено десь біля двох годин, але кому набридне намотувати кола навколо каменюк, той може побродити по полям з курганами, відвідати музей, або повтикати в кафешці.
І на остачу маленькі застереження, що варто оминути, якщо часу обмаль.
Для нас мабуть єдиним розчаруванням поїздки стало відвідування Abbey Road Studio. Сергій просто марив побачити цю легендарну студію, де записувалися Бітли, Pink Floyd та інші популярні гурти. Але коли ми до неї підійшли, то виявився Йосиф Кобзон. Банальна будівля, оточена охоронцями, що і не підступишся, стіни огорожі повністю обписані фанатами. Словом, фу-фу-фу.
Ну і якщо ви не є поціновувачами сучасного мистецтва, то не витрачайте час на Tate museum. Ще після третього відвідування Пінчук Арт Центру в Києві я зрозуміла, що у нас з сучасним мистецтвом тотальна несумісність, а в музеї Тейт це почуття нахлинуло на мене з новою силою. Вже через хвилини 2 я задалась питанням “Що я тут роблю?” і це було лейтмотивом всього мого відвідування.
Ось таким є мій ТОП-11, куди я раджу йти в першу чергу.
Насолоджуйтесь Лондоном, бо він того вартий!
Немає коментарів :
Дописати коментар