Одразу скажу, дорога - це було найменш приємне і найболючіше за всю поїздку. Але давайте про це трохи пізніше, а почнемо з хорошого.
А хорошого насправді вдосталь, бо краще гір можуть бути тільки гори. Але не дивуйтесь, коли я скажу, що краще лісу може бути тільки ліс, а краще моря - тільки море, бо я люблю природу в будь-якому її виді прямо тут і зараз.
Де кататися
Отже, в Болгарії є декілька лижних курортів, але порадившись з друзями ми зупинилися на Банско. За офіційними даними на цьому курорті існує 21 траса, загальна довжина яких складає 75 км, та 14 витягів.
Серед витягів - це 1 гондола, 9 кріселок (1 з яких взагалі не в робочому стані) та 4 бугелі. Траси я б не назвала складними, тільки 2 є чорними (і то доволі так умовно), 11 червоних, 6 синіх та 2 довжелезні лижні дороги, які я б за складністю теж віднесла до синіх.
Але відсутність екстриму компенсується своєрідністю трас - вони взагалі не призначені для швидкісного спуску. Найчастіше нам доводилося тренувати могул та маневровість, стрибаючи між горбами. Середня довжина одного спуску (комбінація декількох трас) - це 3 км. А щоб дістатися з верхівки до самого низу гори, до села, треба проїхати на ногах біля 10 км.
Отже, в Болгарії є декілька лижних курортів, але порадившись з друзями ми зупинилися на Банско. За офіційними даними на цьому курорті існує 21 траса, загальна довжина яких складає 75 км, та 14 витягів.
Серед витягів - це 1 гондола, 9 кріселок (1 з яких взагалі не в робочому стані) та 4 бугелі. Траси я б не назвала складними, тільки 2 є чорними (і то доволі так умовно), 11 червоних, 6 синіх та 2 довжелезні лижні дороги, які я б за складністю теж віднесла до синіх.
 |
| Чорна траса #9 |
Але відсутність екстриму компенсується своєрідністю трас - вони взагалі не призначені для швидкісного спуску. Найчастіше нам доводилося тренувати могул та маневровість, стрибаючи між горбами. Середня довжина одного спуску (комбінація декількох трас) - це 3 км. А щоб дістатися з верхівки до самого низу гори, до села, треба проїхати на ногах біля 10 км.
 |
| Пейзаж по дорозі додому |
Сніг в Банско ми привезли разом з собою, до того часу було сухо і комфортно. І хоч на гірках постійно працювали пушки, умови були не дуже сприятливі для відкриття всіх трас.
Ми застали відкритими тільки 11, тобто половину, але скажу вам по правді, що нас, як і багатьох інших людей, це не зупиняло кататися і по решті. Бо штучний сніг в поєднанні з природним був всюди доволі однаковим, як в принципі і якість покриття. Якщо чесно, то в Банско найгірше всього доглянуті траси. Ну це я роблю висновок з дуже скромного списку: Буковель, Гудаурі, Ясна. Іноді здавалося, що траси взагалі не ратрачились, а іноді й вибоїни чи шви від ратраку були дуже явні. Мрія про ранкову хрустку відратрачену сніжну корочку так і залишилася мрією, ех….
На крайніх точках гондоли стоять мапи трас та табло, які показувало актуальний стан гірок та витягів на поточну дату.
 |
| Пушки працюють безперервно |
Ми застали відкритими тільки 11, тобто половину, але скажу вам по правді, що нас, як і багатьох інших людей, це не зупиняло кататися і по решті. Бо штучний сніг в поєднанні з природним був всюди доволі однаковим, як в принципі і якість покриття. Якщо чесно, то в Банско найгірше всього доглянуті траси. Ну це я роблю висновок з дуже скромного списку: Буковель, Гудаурі, Ясна. Іноді здавалося, що траси взагалі не ратрачились, а іноді й вибоїни чи шви від ратраку були дуже явні. Мрія про ранкову хрустку відратрачену сніжну корочку так і залишилася мрією, ех….
 |
| Ратрак? Ні, не чув! |
 |
| Ледь не єдина черга, яку ми застали на верхніх витягах |
Катастрофічних черг на витягах ми майже не бачили. Хіба що зранку на гондолі можна витратити від 10 до 30 хвилин, бо це єдиний витяг який знаходиться на нижній станції. А піднявшись вже вгору, люди розсасуються і натовпу не створюють. Дуже часто можна було ледь не з гірки заскакувати на крісло, не зупиняючись. А якщо і збиралася групка з 10-20 людей, то ніхто не штовхався, на лижі твої не ставав, що дуже радувало. Як саркастично пожартував про це один знайомий: “А як же люди тоді розуміли хто перший?”. Але насправді я досі не доганяю, чому за кордоном всі такі чемні, а в нас в чергах на витяги дурдом - люди ж одні й ті самі! Якщо в Словаччині лунала в основному польська чи словацька мови, то в Банско на 90% - російська. І по акценту можна впевнено казати, що з них половина - це ті самі люди, які періодично катаються вдома в Буковелі.
Кататися нам довелося при різних погодних умовах: ми застали і густий туман, і снігопад, і зливу, і сонце. Сподобалося, що можна було обсохнути в кафешках на гірці. Кожне з них облаштовано каміном - сиди грійся скільки влізе.
Ціни в цих кафешках звісно захмарні. Чашка какао чи кави коштує 6 левів. Дякую, що хоч не маленький об'єм, а 300 мл. Щоб краще орієнтуватися в цінах скажу, що курс до Євро приблизно 1.93-1.95 левів.
Вартість скіпасів варіює від кількості днів. Ось тут можна глянути актуальний цінник на цей рік. При купівлі скіпасу тебе фотографують і надалі турнікети зчитують “біометричні” дані. Кажуть, що це було зроблено для запобігання перепродажу квитків. Не знаю, чи насправді вони щось зчитують, чи просто залякують наївних туристів, але я декілька разів бачила як нефартовим блокували картки.
Всі витяги, окрім гондоли, працюють до 16.50. Гондола - до 17.00.
Спорядження у нас було своє, але люди казали, що оренда повного комплекту обійдеться десь в 10 Євро за добу.
 |
| Обсихаємо після дощу |
Ціни в цих кафешках звісно захмарні. Чашка какао чи кави коштує 6 левів. Дякую, що хоч не маленький об'єм, а 300 мл. Щоб краще орієнтуватися в цінах скажу, що курс до Євро приблизно 1.93-1.95 левів.
Вартість скіпасів варіює від кількості днів. Ось тут можна глянути актуальний цінник на цей рік. При купівлі скіпасу тебе фотографують і надалі турнікети зчитують “біометричні” дані. Кажуть, що це було зроблено для запобігання перепродажу квитків. Не знаю, чи насправді вони щось зчитують, чи просто залякують наївних туристів, але я декілька разів бачила як нефартовим блокували картки.
Всі витяги, окрім гондоли, працюють до 16.50. Гондола - до 17.00.
Спорядження у нас було своє, але люди казали, що оренда повного комплекту обійдеться десь в 10 Євро за добу.
Де жити
Головна моя рекомендація - як можна ближче до гондоли. На головній вулиці Пірін можна знайти готель будь-якої цінової категорії. Ми жили в “Apart Hotel Comfort”. Місце розташування просто шикарне. Перейшов дорогу, встав на лижі, спустився 100 метрів і вже на гондолі. Ще краще розташування, напевно, тільки в “MPM Hotel Sport” та “Kempinski Hotel”, але вони вже більш мажорні.
Фото на Букінгу повністю відповідають реальності. В готелі є сауна та міні-спортзал, але після 8-годинного катального дню нам вже було не до таких зручностей. Є кімната для зберігання лиж, але сушки там нема, тому боти краще забирати до кімнати та просушувати біля батареї.
Снідали ми теж в готелі, вірніше в ресторані, який до нього прилягає. Їжа всі 7 днів була одноманітна, доволі скромна, але нарікати нема на що. ))) Отже пропонували і вівсяні та кукурудзяні пластівці, і смажені яйця, і свіжі/тушковані овочі, і декілька видів сосисок, і нарізку, і сири, і млинці, і круасани, і йогурти, і фрукти. Як бачите, є що скомбінувати і голодним важко залишитись.
Де їсти
Ми спеціально замовляли собі готель тільки зі сніданками, щоб по вечорах досліджувати національну кухню в місцевих механах, тобто традиційних болгарських ресторанах. Для себе ми відкрили наступні 3 заклади: Винарна Тодева Къща, Дедо Тасе та Мацурев хан. Всі вони дуже аутентичні, з приємним інтер'єром, живим вогнем в каміні, глиняним посудом та смачними стравами. Але все ж таки найбільше до душі нам припала механа Мацурев хан. Звідси аж уходити не хотілося, настільки затишно та комфортно. Періодично тут грає жива музика і за кожне парне (2/4/6 раз) відвідування закладу хазяї готують сюрприз. Відкрию карти: при повторному відвідуванні нас пригостили десертом.
Загальний цінник в цих трьох закладах у нас на двох складав десь 25-30 левів. Зазвичай ми замовляли якісь основні страви (м'ясні), салат та півлітра домашнього вина.
Як на мене болгарська кухня трохи жирнувата та солонувата. Солонувата через повсякмісне додавання сірене, тобто болгарської бринзи. Але, не зважаючи на це, страви дуже і дуже смачні.
Обов'язково рекомендую скуштувати шопський салат (помідори, огірки, печений перець, маслини і сірене), шкембе-чорба (суп з телячого шлунку, який подається з часником - неочікувана смакота!), каварму (тушковане м'ясо з овочами та грибами), кашкавал пане (смажений в паніровці сир), чушку бюрек — перець, фарширований бринзою та зеленню та запечений в паніровці, банску капаму - своєрідний плов з тушкованою капустою та декільками видами м'яса, та звісно ж баніцу (листковий пиріг з прісного тісту з солодкою чи солоною бринзою та яйцями). Ну і запивати це все краще вином, або, якщо хтось любить поміцніше, то ракією.
І звісно ж, що болгари навчилися від своїх сусідів зазивати в ресторани. Але у них це виходить якось не дуже нав'язливо і доволі незвично. Бажання одразу заховатися не виникало, а навпаки було цікаво, що ж цього разу вимочать. Сама хохма була, коли нас запрошували словами “Ой, щось у вас животи маленькі. Видно, що гарно покаталися і зараз дуже голодні! Заходьте ми вас нагодуємо чимось смачненьким!” )))
Магазини
З адекватними магазинами в Банско доволі туго, бо все орієнтовано на туристів. Зазвичай це сувенірні крамниці, або гірськолижний одяг/спорядження. В межах досяжності нам трапилися 2 супермакета - “Aldo” та “Carrefour”. В другий можна навіть і не заходити: там полиці майже порожні. Мені не пощастило навіть шоколадки знайти. Хоча олів'єшечка під назвою “Руска салата” там є. )))
В “Aldo” справи набагато краще, але теж не фонтан. Нам знайомі радили скуштувати болгарську бозу, ніби на кожному кроці продається, але в Банско ми так її й не знайшли. До речі, дуже рекомендую спробувати болгарське кисле молоко, "кисело мляко" по-їхньому. Завдяки унікальній бактерії Lactobacillus bulgaricus, яка існує тільки в Болгарії, воно має неперевершений смак.
І якщо хтось захоче привести з Болгарії спеції, солодощі або косметику з троянди, то це все теж краще купляти в супермаркеті. Асортимент ідентичний сувенірним крамницям, тільки ціни майже вдвічі менші. Але за магнітиками, керамікою та іншими сувенірами все ж таки доведеться позаходити в магазинчики на головній вулиці.
Що робити в Банско
Якщо чесно, то окрім цілодобового катання тут нема чого особливо робити. Ну хіба що вдень насолоджуватися видами на гори та національний парк Пірін, а ввечері заряджатися колоритом місцевих механ. Також можна порозважатися на ковзанці, але в нас на неї вже не було сил. ))) Кожен вечір ми прогулювалися симпатичною головною вулицею, яка тягнеться через все місто.
Вона веде до старовинної церкви Святої Трійці, пару пам'ятників в самому центрі, бібліотеці та декільком будинків-музеїв видатним діячам Болгарії. Якось спробували звернути з центральної вулиці та трохи заглибитися в місто, але по темряві враження не дуже приємні залишились. Якось неспокійно гулялося. ))) Плюс до всього цього у болгар є традиція на дверях будинків чи воротах вивішувати фотографії померлих членів родини. Так вони поминають людей, які померли хоч і 20 років тому. Куди не глянеш всюди ці фотографії. Якось моторошно...
З адекватними магазинами в Банско доволі туго, бо все орієнтовано на туристів. Зазвичай це сувенірні крамниці, або гірськолижний одяг/спорядження. В межах досяжності нам трапилися 2 супермакета - “Aldo” та “Carrefour”. В другий можна навіть і не заходити: там полиці майже порожні. Мені не пощастило навіть шоколадки знайти. Хоча олів'єшечка під назвою “Руска салата” там є. )))
В “Aldo” справи набагато краще, але теж не фонтан. Нам знайомі радили скуштувати болгарську бозу, ніби на кожному кроці продається, але в Банско ми так її й не знайшли. До речі, дуже рекомендую спробувати болгарське кисле молоко, "кисело мляко" по-їхньому. Завдяки унікальній бактерії Lactobacillus bulgaricus, яка існує тільки в Болгарії, воно має неперевершений смак.
І якщо хтось захоче привести з Болгарії спеції, солодощі або косметику з троянди, то це все теж краще купляти в супермаркеті. Асортимент ідентичний сувенірним крамницям, тільки ціни майже вдвічі менші. Але за магнітиками, керамікою та іншими сувенірами все ж таки доведеться позаходити в магазинчики на головній вулиці.
Що робити в Банско
Якщо чесно, то окрім цілодобового катання тут нема чого особливо робити. Ну хіба що вдень насолоджуватися видами на гори та національний парк Пірін, а ввечері заряджатися колоритом місцевих механ. Також можна порозважатися на ковзанці, але в нас на неї вже не було сил. ))) Кожен вечір ми прогулювалися симпатичною головною вулицею, яка тягнеться через все місто.
 |
| Центральна вулиця Банско |
Вона веде до старовинної церкви Святої Трійці, пару пам'ятників в самому центрі, бібліотеці та декільком будинків-музеїв видатним діячам Болгарії. Якось спробували звернути з центральної вулиці та трохи заглибитися в місто, але по темряві враження не дуже приємні залишились. Якось неспокійно гулялося. ))) Плюс до всього цього у болгар є традиція на дверях будинків чи воротах вивішувати фотографії померлих членів родини. Так вони поминають людей, які померли хоч і 20 років тому. Куди не глянеш всюди ці фотографії. Якось моторошно...
Але якщо випаде вільний день-два, то з Банско можна легко з'їздити на екскурсію до Рильського монастиря (найбільшого монастирського комплексу Балканського півострову) до дому-музею Ванги, до мінеральних бань в селі Огняново, або ж просто змотатися до столиці. Ось цей останній пункт ми і зробили.
Софія
Поснідали, за 20 хвилин дійшли до автостанції, яка знаходилася на протилежному від нас боці міста, та в 9:20 вже сиділи в маршрутці. Їхати приблизно 3 години і квиток коштує 15 левів. Ось тут можна глянути актуальний розклад автобусів в Софію та інші напрямки.
Маршрутки в Софію йдуть або до центрального автовокзалу, або до автостанції Овча Купел. Від центральної автогари там все як рукою подати, а від Овча Купел треба до історичної частини міста під'їхати трамваєм №5. Проїзд коштує 1 лев.
Чистого часу на прогулянку у нас було годин 3-4 і цього замало для такого міста як Софія, але все ж таки ми встигли дещо побачити. Здивувало, що в суботу всі інфоцентри (а їх аж 2) були ЗАКРИТІ! Я взагалі не розумію такої політики. Як це можливо? Невже з'явилась нова світова тенденція, що всі туристи у вихідні дні дома сидять??? Отже ми багато що побачили, але ми не дуже усвідомлювали, що ж ми таке бачили, бо картою та описами нам не вдалося розжитися.
Поснідали, за 20 хвилин дійшли до автостанції, яка знаходилася на протилежному від нас боці міста, та в 9:20 вже сиділи в маршрутці. Їхати приблизно 3 години і квиток коштує 15 левів. Ось тут можна глянути актуальний розклад автобусів в Софію та інші напрямки.
 |
| Автостанція в Банско |
Маршрутки в Софію йдуть або до центрального автовокзалу, або до автостанції Овча Купел. Від центральної автогари там все як рукою подати, а від Овча Купел треба до історичної частини міста під'їхати трамваєм №5. Проїзд коштує 1 лев.
Чистого часу на прогулянку у нас було годин 3-4 і цього замало для такого міста як Софія, але все ж таки ми встигли дещо побачити. Здивувало, що в суботу всі інфоцентри (а їх аж 2) були ЗАКРИТІ! Я взагалі не розумію такої політики. Як це можливо? Невже з'явилась нова світова тенденція, що всі туристи у вихідні дні дома сидять??? Отже ми багато що побачили, але ми не дуже усвідомлювали, що ж ми таке бачили, бо картою та описами нам не вдалося розжитися.
Перше враження від Софії - храм на храмі і храмом поганяє. Але все одно дуже і дуже симпатично, місцями на Київ змахує. Що ж найбільше запам'яталося…
Колись давним-давно ще в II ст. до н.е. одне фракійське плем'я сердів вирішило оселитися неподалік теплих термальних джерел. Їх розташування було настільки привабливим, що дуже швидко їх завоювали римляни. Ось так невеличке поселення перетворилося у велике місто-фортецю Сердіка, яке в свою чергу в Софію. Найцікавіше, що цей плин історії можна спостерігати просто в підземному переході станції метро “Сердіка”. Ці руїни нагадують про “античне місто в місті” з його палацом, церквами, будівлями та каналізацією.
Звісно ж зачіпає і собор Олександра Невського. Його побудували у вдячність російським воїнам, які звільнили Болгарію від 500-річного турецького ярма. Олександра II і в Росії, і в Болгарії називають “царем-визволителем”, але перші - за скасування кріпосного права, а другі - за визволення країни від турків. Навколо собору завжди дуже багато туристичних автобусів, бо саме звідси починаються всі екскурсії по Софії. Собор дуже величний, всередині напівтемрява. Очам треба доволі довго звикати, щоб мати змогу розгледіти оздоблення та фрески. Уявляю, як ефектно тут би виглядало, якби запалили всі свічки.
Поруч з собором Невського знаходиться собор святої Софії, який і дав місту теперішню назву. За своєю звичкою турки дуже не церемонилися, обідрали всі первинні розписи зі стін і перетворили церкву на мечеть. Але декілька разів землетрус руйнував її. Османи визнали це поганою прикметою і прибрали мечеть, але нащадкам окрім білих стін в спадок майже нічого не залишилось.
Ну і звісно ж не обійтись без центральної вулиці, на якій всі щось купують та жують. В болгарській столиці - це бульвар Вітоша, який починається від площі з храмом Святої Неділі та тягнеться біля 3 км. Саме на ній ми скуштували неперевершену баніцу і повернулися за добавкою. )))
Дуже сподобалося, що майже з будь-якої точки міста видно гору Вітоша. Вона так поруч, що хоч рукою торкайся. До речі, там теж є гірськолижний курорт і всього 10 км від Софії.
Колись давним-давно ще в II ст. до н.е. одне фракійське плем'я сердів вирішило оселитися неподалік теплих термальних джерел. Їх розташування було настільки привабливим, що дуже швидко їх завоювали римляни. Ось так невеличке поселення перетворилося у велике місто-фортецю Сердіка, яке в свою чергу в Софію. Найцікавіше, що цей плин історії можна спостерігати просто в підземному переході станції метро “Сердіка”. Ці руїни нагадують про “античне місто в місті” з його палацом, церквами, будівлями та каналізацією.
 |
| Собор Невського |
 |
| Храм Святої Неділі |
 |
| Бульвар Вітоша |
Туроператор
Ну а тепер про саме невеселе. Про те, як ми добиралися до/з місця нашого відпочинку. Перший раз в житті ми скористалися туроператором. Знайшли цікаву пропозицію на http://skitours.com.ua/, оцінили всі за та проти, прорахували витрати і вирішили, що через агентство вийде навіть дешевше і голову не доведеться забивати. Все складалося спочатку доволі добре. Нам допомогли з вибором готелю, в короткий термін прислали договір. Підтвердження готелю, посадкові квитки на автобус з деталізацією маршруту вже переслали напередодні, ледь не в новорічну ніч. Маршрут нас задовольнив: їдемо через Чернівці, перетинаючи тільки один кордон, приїжджаємо до Банско десь в 13:00. Але сівши в автобус і вируливши на трасу, ми відчули каверзу. Бо траса ця вела зовсім не на Чернівці, а на ОДЕСУ. Виявляється перевізник тупо поміняв маршрут, нікого заздалегідь не попередивши, бо там ще парочку туристів треба було зібрати. Ніколи не їдьте до Болгарії через Одесу! На ділянці від Одеси до Рені асфальту взагалі немає. Відстань в 150 км ми їхали біля 5 годин. Додайте до цього ще 3 кордони вночі та одразу вішайтесь. Плюс водії якісь недосвідчені попалися: то не на той пропускний пункт виїхали, то замість пічки кондиціонер включили. Словом, задоволення ще те було! Але приїхали (в 16:00 замість обіцяних 13:00), побачили гори, сніжок і життя налагодилось.
Але через пару днів отримали ми повідомлення від нашого дорогого оператора, що назад нас в обіцяні дати забрати не можуть і нам доведеться насолоджуватися відпочинком ще додаткових 2 дні. Після певних перемовин, з повною оплатою проживання та харчування, ми звісно погодилися, але осад залишився. Не люблю, коли мені вказують, що і як робити! Ну і назад ми їхали просто фантастично, в такому ж чудо-автобусі 34 години. Плюс ми отримали ще бонус: задній ряд, де сидіння не відкидаються. Висновок один: більше я в автобусний тур з оператором ні ногою!
Ну а тепер про саме невеселе. Про те, як ми добиралися до/з місця нашого відпочинку. Перший раз в житті ми скористалися туроператором. Знайшли цікаву пропозицію на http://skitours.com.ua/, оцінили всі за та проти, прорахували витрати і вирішили, що через агентство вийде навіть дешевше і голову не доведеться забивати. Все складалося спочатку доволі добре. Нам допомогли з вибором готелю, в короткий термін прислали договір. Підтвердження готелю, посадкові квитки на автобус з деталізацією маршруту вже переслали напередодні, ледь не в новорічну ніч. Маршрут нас задовольнив: їдемо через Чернівці, перетинаючи тільки один кордон, приїжджаємо до Банско десь в 13:00. Але сівши в автобус і вируливши на трасу, ми відчули каверзу. Бо траса ця вела зовсім не на Чернівці, а на ОДЕСУ. Виявляється перевізник тупо поміняв маршрут, нікого заздалегідь не попередивши, бо там ще парочку туристів треба було зібрати. Ніколи не їдьте до Болгарії через Одесу! На ділянці від Одеси до Рені асфальту взагалі немає. Відстань в 150 км ми їхали біля 5 годин. Додайте до цього ще 3 кордони вночі та одразу вішайтесь. Плюс водії якісь недосвідчені попалися: то не на той пропускний пункт виїхали, то замість пічки кондиціонер включили. Словом, задоволення ще те було! Але приїхали (в 16:00 замість обіцяних 13:00), побачили гори, сніжок і життя налагодилось.
Загальні враження
Отже, в самій Болгарії ми провели 8 днів, 6 з який відкаталися на лижах і 1 день присвятили Софії. В сукупності в автобусі ми протряслись біля 3 діб. Не рекомендую повторювати.
Сам курорт мені сподобався. Хоч і є незначні нюанси, але дуже цікаво і приємно каталося. Він не став моїм улюбленим, але я б радила з'їздити і відчути його на собі.
А сама Болгарія залишила двоякі відчуття. Напевно для складання першого враження не пощастило з погодою. Бо малосніжна зима виверне всі малоприємні шрами будь-якої країни. Але якщо з широко відкритими очима вбирати в себе красу гір та природи, то сірість та облізлість будинків просто нівелюється.
Сам курорт мені сподобався. Хоч і є незначні нюанси, але дуже цікаво і приємно каталося. Він не став моїм улюбленим, але я б радила з'їздити і відчути його на собі.
А сама Болгарія залишила двоякі відчуття. Напевно для складання першого враження не пощастило з погодою. Бо малосніжна зима виверне всі малоприємні шрами будь-якої країни. Але якщо з широко відкритими очима вбирати в себе красу гір та природи, то сірість та облізлість будинків просто нівелюється.
Ну і сухі цифри (як завжди на двох):
Дати туру - 02.01.2016 - 12.01.2016 (з них 2 дні “подаровані” оператором)
Відстань, подолана на лижах - 253 км
Вартість туру - 446 Євро (переїзд + проживання + сніданки)
Скіпас - 347 Євро (5 днів + 1 день)
Транспорт в Софію - 32 Євро
Харчування (окрім сніданків) - 110 Євро
Інше - 55 Євро
Всього - 990 Євро
Дати туру - 02.01.2016 - 12.01.2016 (з них 2 дні “подаровані” оператором)
Відстань, подолана на лижах - 253 км
Вартість туру - 446 Євро (переїзд + проживання + сніданки)
Скіпас - 347 Євро (5 днів + 1 день)
Транспорт в Софію - 32 Євро
Харчування (окрім сніданків) - 110 Євро
Інше - 55 Євро
Всього - 990 Євро
Немає коментарів :
Дописати коментар