вівторок, 12 січня 2016 р.

Лижна Болгарія

Лижний сезон в повному розпалі і ми намагаємося поспіти за його темпом. Потренувавшись пару днів в Буковелі, ми купили тур в Банско і 1-го січня, поки ще животи не лопнули від олів'є, рушили в дорогу.
Одразу скажу, дорога - це було найменш приємне і найболючіше за всю поїздку. Але давайте про це трохи пізніше, а почнемо з хорошого.
А хорошого насправді вдосталь, бо краще гір можуть бути тільки гори. Але не дивуйтесь, коли я скажу, що краще лісу може бути тільки ліс, а краще моря - тільки море, бо я люблю природу в будь-якому її виді прямо тут і зараз.

неділя, 4 жовтня 2015 р.

Чи можна скоштувати все бельгійське пиво?

Таке питання я задавала собі не раз протягом тижня. З одного боку, ніби ж нема нічого неможливого, а з іншого - ця задача здається нереальною: на її виконання треба покласти все свідоме життя. А може й більше... Треба починати коштувати ще з молоком матері... Словом, до пива повернемося трохи пізніше, а поки розкажу з чого все починалося.
 
Не встигли ми розібрати валізи після подорожі до Франції (про впорядкування емоцій і вражень я взагалі мовчу), як випала мені нагода поїхати у відрядження до Бельгії. З мого боку було б не розумно їхати чисто по справам, тому, взявши пару відпускних днів та поєднавши їх з вихідними, я отримала цілий тиждень несподіваного бельгійського життя. Ну а Сергію тільки дай привід кудись поїхати! Він просто продовжив собі відпустку і взявся до супроводжувальної місії. )))
 

неділя, 20 вересня 2015 р.

15 речей про Францію, які необхідно знати, перш ніж пакувати валізи

 
А все почалося з банального бажання побачити Прованс. Вибрати собі будиночок для старості, приглянути виноградник, потоваришувати з майбутніми сусідами… А завершилось нон-стоп поїздкою довжиною в 14 днів, за які ми проїхали на машині 2 848 км, пройшли пішки 264.5 км, відвідали 7 регіонів, 26 міст, 100500 сіл, 13 замків, продегустували 12 пляшок вина, 2 сидри, 1 шампанське, з’їли біля 3 кг різноманітних сирів, «аж страшно озвучити скільки» неперевершеної випічки і не набрали жодного зайвого кілограма! І чи був тут Прованс? Ми до нього обов'язково доїдемо! В наступний раз! Слава Богу, старість ще не дуже близько.

вівторок, 25 серпня 2015 р.

Вело Словаччина

Ще два роки тому в мене з’явилася ідея-фікс покатосити на велах по Словаччині. Добре, що ті ж два роки тому ми з дуру цього не зробили, бо, чесно кажучи, фізична форма тоді була ще доволі слабенька і на першому ж горбочку я б волочила за собою язика і проклинала все, на чому світ стоїть.
Але ж весь цей час ми не Ваньку валяли - все ж таки до чергової велосотки готувались, тому поїздка виявилася більш ніж просто фантастичною.
Все вийшло якось спонтанно - “А давай?” “Давай!” -  і понеслась.

вівторок, 2 червня 2015 р.

Вело Тернопільщина

Наближалася Трійця і як ви думаєте, чим ми вирішили зайняти на цих довгих вихідних? Правильно! Рванути в далекі далі (відносно далекі), поближче до гір та полонин. Я вже колись розповідала як ми каталися по Тернопільщині в організованому тур клубом велотурі, але місць небачених там залишилось ще ого-го, тому ми спланували ще одну дослідницьку операцію, але вже самостійно.

понеділок, 18 травня 2015 р.

В пошуках ДОТів: Пуща-Водиця

Останнім часом у нас (ну добре, не у нас, а у мого чоловіка) з’явилася фішка до кожної велопокатушки (навіть самої малесенької) приурочувати відкриття нової місцини або пам’ятки. Ось так і вийшло з Пущею: мені було б достатньо просто бездумно покататися по лісу, а йому потрібна була конкретно окреслена ціль. Отже він заглибився в себе на певний  час і видав детальну карту для одноденної поїздки в напрямку Пущі з цілеспрямованим пошуком ДОТів. Щоб я не дуже знудилась від військової тематики, також був запланований заїзд в Межигір’я.
Отже маршрут прокладений, схвалений і навіть знайшлися бажаючі до нас приєднатися.

понеділок, 11 травня 2015 р.

Чернігівщина: Батурин - Новгород-Сіверський - Холми - Мена - Чернігів


В своєму пості про велотур по Чернігівщині, я вже писала, що цей регіон буває доволі різним і що тема справжніх лісів для мене так і не була розкрита.
Отже ми склали новий маршрут, вибрали дати, підбили батьків і рушили в дорогу.
Дякую татку, який погодився бути шофером і виконувати всі наші дислокаційні забаганки. Тобто цей тур був ні велосипедний, ні піший, ні байдарочний, а такий собі звичайний, цивілізований - на автомобілі.
Стартували ми 9 травня зранку,  поки основна маса народу ще тільки маринувала шашлик.