Ми планували цього року відкривати сезон в Драгобраті, але на день запланованої відпустки снігу там ще випало недостатньо. В таких ситуаціях альтернативою завжди виступає Буковель, бо якщо природнього снігу і нема, то його штучно натрусять.
Спочатку ми поставилися до поїздки в Буковель дуже скептично, бо, по-перше, ми вже там колись були (а ми намагаємось відкривати для себе завжди нові місця), а по-друге, спогади були не настільки феєричними, щоб необдумано зриватися і їхати. Але зуділо вже так, що чекати сприятливих умов вже просто не було сил, тому якщо Буковель, то Буковель.
Вже зараз, по поверненню, я аналізую, чому мої перші спогади були не настільки позитивними і розумію, що просто Буковелі декілька років тому випала доля вчителя. Там я ставала на лижі, а це пов’язано з постійними падіннями, синцями, зіткненнями, сльозами. Ось на підсвідомості всі ці моменти і прив’язалися до місця, а не до подій.
Отже я їхала нічого особливого не очікуючи, а повернулася повна приємних вражень. Отримати більше ніж очікував – це завжди великий плюс.
